|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.
|
По утише́ніи же молвы́, призва́въ Па́велъ ученики́, утѣ́шивъ и цѣлова́въ и́хъ, изы́де ити́ въ Македо́нію.
|
|
2
|
2
|
|
Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.
|
Проше́дъ же страны́ о́ны и утѣ́шивъ и́хъ сло́вомъ мно́гимъ, пріи́де во Єлла́ду:
|
|
3
|
3
|
|
Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію.
|
пожи́въ же ме́сяцы три́, бы́вшу на́нь навѣ́ту от Іуде́й, хотя́щу отвезти́ся въ Сирі́ю, бы́сть хотѣ́ніє возврати́тися сквозѣ́ Македо́нію.
|
|
4
|
4
|
|
Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим.
|
Послѣ́дова же єму́ да́же до Асі́и Сосіпа́тръ Пи́рровъ Бе́рянинъ, Солу́няне же Аріста́рхъ и Секу́ндъ, и Га́ій Де́рвянинъ и Тімоѳє́й, Асі́ане же Тихі́къ и Трофі́мъ.
|
|
5
|
5
|
|
Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.
|
Сі́и предше́дше жда́ху на́съ въ Троа́дѣ.
|
|
6
|
6
|
|
А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
|
Мы́ же отвезо́хомся по дне́хъ опрѣсно́чныхъ от Філі́ппъ и пріидо́хомъ къ ни́мъ въ Троа́ду во дне́хъ пяти́, идѣ́же пребы́хомъ дні́й се́дмь.
|
|
7
|
7
|
|
Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі.
|
Во єди́ну же от суббо́тъ, собра́вшымся ученико́мъ преломи́ти хлѣ́бъ, Па́велъ бесѣ́доваше къ ни́мъ, хотя́ изы́ти на у́тріи, простре́ же сло́во до полу́нощи.
|
|
8
|
8
|
|
У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників.
|
Бя́ху же свѣщы́ мно́ги въ го́рницѣ, идѣ́же бѣ́хомъ со́брани.
|
|
9
|
9
|
|
Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.
|
Сѣдя́ же нѣ́кто ю́ноша, и́менемъ Євти́хъ, во окнѣ́, отягче́нъ сно́мъ глубо́кимъ, глаго́лющу Па́влу о мно́зѣ, прекло́нься от сна́, паде́ от трекро́вника до́лу, и взя́ша єго́ ме́ртва.
|
|
10
|
10
|
|
Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».
|
Соше́дъ же Па́велъ нападе́ на́нь, и объе́мь єго́ рече́: не мо́лвите, и́бо душа́ єго́ въ не́мъ є́сть.
|
|
11
|
11
|
|
Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов.
|
Возше́дъ же и прело́мль хлѣ́бъ и вку́шь, дово́лно же бесѣ́довавъ да́же до зари́, и та́ко изы́де.
|
|
12
|
12
|
|
Юнака ж привели живого, і немало втішилися.
|
Приведо́ша же о́трока жи́ва и утѣ́шишася не ма́ло.
|
|
13
|
13
|
|
Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки.
|
Мы́ же, прише́дше въ кора́бль, отвезо́хомся во А́ссонъ, отту́ду хотя́ще поя́ти Па́вла: та́ко бо на́мъ бѣ́ повелѣ́лъ, хотя́ са́мъ пѣ́шь ити́.
|
|
14
|
14
|
|
Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.
|
И я́коже сни́деся съ на́ми во А́ссонѣ, взе́мше єго́ пріидо́хомъ въ Мітили́нъ.
|
|
15
|
15
|
|
І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит,
|
И отту́ду отве́зшеся, во у́тріє приста́хомъ проти́ву Хі́ю, въ другі́й же отвезо́хомся въ Са́монъ, и пребы́вше въ Трогиллі́и, въ гряду́щій же де́нь пріидо́хомъ въ Міли́тъ:
|
|
16
|
16
|
|
бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі.
|
суди́ бо Па́велъ ми́мо ити́ Єфе́съ, я́ко да не бу́детъ єму́ закоснѣ́ти во Асі́и, тща́шебося, а́ще возмо́жно бу́детъ, въ де́нь Пятьдеся́тный бы́ти во Ієрусали́мѣ.
|
|
17
|
17
|
|
З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви,
|
От Міли́та же посла́въ во Єфе́съ, призва́ пресви́теры церко́вныя,
|
|
18
|
18
|
|
і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
|
и я́коже пріидо́ша къ нему́, рече́ къ ни́мъ: вы́ вѣ́сте, я́ко от пе́рваго дне́, отне́лиже пріидо́хъ во Асі́ю, ка́ко съ ва́ми все́ вре́мя бы́хъ,
|
|
19
|
19
|
|
служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв;
|
рабо́тая Го́сподеви со вся́кимъ смиреному́дріємъ и мно́гими слеза́ми и напа́стьми, прилучи́вшимися мнѣ́ от Іуде́йскихъ навѣ́тъ:
|
|
20
|
20
|
|
що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах,
|
я́ко ни въ чесо́мъ от поле́зныхъ обину́хся, є́же сказа́ти ва́мъ и научи́ти ва́съ предъ людьми́ и по домо́мъ,
|
|
21
|
21
|
|
проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
|
засвидѣ́телствуя Іуде́ємъ же и Є́ллиномъ є́же къ Бо́гу покая́ніє и вѣ́ру я́же въ Го́спода на́шего Іису́са Христа́.
|
|
22
|
22
|
|
І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене;
|
И ны́нѣ, се́, а́зъ свя́занъ Ду́хомъ гряду́ во Ієрусали́мъ, я́же въ не́мъ хотя́щая приключи́тися мнѣ́ не вѣ́дый:
|
|
23
|
23
|
|
тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене.
|
то́чію я́ко Ду́хъ Святы́й по вся́ гра́ды свидѣ́телствуєтъ, глаго́ля, я́ко у́зы мене́ и ско́рби жду́тъ.
|
|
24
|
24
|
|
Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
|
Но ни єди́но же попече́ніє творю́, ниже́ и́мамъ ду́шу мою́ че́стну себѣ́, ра́звѣ є́же сконча́ти тече́ніє моє́ съ ра́достію и слу́жбу, ю́же прія́хъ от Го́спода Іису́са, засвидѣ́телствовати Єва́нгеліє благода́ти Бо́жія.
|
|
25
|
25
|
|
І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
|
И ны́нѣ, се́, а́зъ вѣ́мъ, я́ко ктому́ не у́зрите лица́ моєго́ вы́ вси́, въ ни́хже проидо́хъ проповѣ́дуя Ца́рствіє Бо́жіє.
|
|
26
|
26
|
|
Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх,
|
Тѣ́мже свидѣ́телствую ва́мъ во дне́шній де́нь, я́ко чи́стъ а́зъ от кро́ве всѣ́хъ,
|
|
27
|
27
|
|
бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
|
не обину́хся бо сказа́ти ва́мъ всю́ во́лю Бо́жію.
|
|
28
|
28
|
|
Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю.
|
Внима́йте у́бо себѣ́ и всему́ ста́ду, въ не́мже ва́съ Ду́хъ Святы́й поста́ви єпі́скопы, пасти́ Це́рковь Го́спода и Бо́га, ю́же стяжа́ Кро́вію Своє́ю.
|
|
29
|
29
|
|
Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;
|
А́зъ бо вѣ́мъ сіє́, я́ко по отше́ствіи моє́мъ вни́дутъ во́лцы тя́жцы въ ва́съ, не щадя́щіи ста́да:
|
|
30
|
30
|
|
та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.
|
и от ва́съ самѣ́хъ воста́нутъ му́жіє глаго́лющіи развраще́ная, є́же отторга́ти ученики́ вслѣ́дъ себе́.
|
|
31
|
31
|
|
А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.
|
Сего́ ра́ди бди́те, помина́юще, я́ко три́ лѣ́та но́щь и де́нь не престая́хъ учя́ со слеза́ми єди́наго кого́ждо ва́съ.
|
|
32
|
32
|
|
І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.
|
И ны́нѣ предаю́ ва́съ, бра́тіє, Бо́гови и сло́ву благода́ти Єго́, могу́щему назда́ти и да́ти ва́мъ наслѣ́діє во освяще́нныхъ всѣ́хъ.
|
|
33
|
33
|
|
Ні срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав;
|
Сребра́ или́ зла́та или́ ри́зъ ни єди́наго возжела́хъ:
|
|
34
|
34
|
|
самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої.
|
са́ми вѣ́сте, я́ко тре́бованію моєму́ и су́щымъ со мно́ю послужи́стѣ ру́цѣ мои́ сі́и.
|
|
35
|
35
|
|
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати».
|
Вся́ сказа́хъ ва́мъ, я́ко та́ко тружда́ющымся подоба́єтъ заступа́ти немощны́я, помина́ти же сло́во Го́спода Іису́са, я́ко Са́мъ рече́: блаже́ннѣє є́сть па́че дая́ти, не́жели пріима́ти.
|
|
36
|
36
|
|
Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився.
|
И сія́ ре́къ, прекло́нь колѣ́на своя́, со всѣ́ми и́ми помоли́ся.
|
|
37
|
37
|
|
Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його,
|
Мно́гъ же бы́сть пла́чь всѣ́мъ: и напа́дше на вы́ю Па́влову, облобыза́ху єго́,
|
|
38
|
38
|
|
сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.
|
скорбя́ще наипа́че о словеси́, є́же рече́, я́ко ктому́ не и́мутъ лица́ єго́ узрѣ́ти. Провожда́ху же єго́ въ кора́бль.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.