|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх удовиць у повсякденному служінні їм.
|
Во дне́хъ же си́хъ, умно́жившымся ученико́мъ, бы́сть ропта́ніє Є́ллиновъ ко Євре́омъ, я́ко презира́ємы быва́ху во вседне́внѣмъ служе́ніи вдови́цы и́хъ.
|
|
2
|
2
|
|
Тоді дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: «Не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи.
|
Призва́вше же двана́десять мно́жество учени́къ, рѣ́ша: не уго́дно є́сть на́мъ, оста́вльшымъ сло́во Бо́жіє, служи́ти трапе́замъ:
|
|
3
|
3
|
|
Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрости; їх поставимо на цю службу,
|
усмотри́те у́бо, бра́тіє, му́жы от ва́съ свидѣ́телствованы се́дмь, испо́лнены Ду́ха Свя́та и прему́дрости, и́хже поста́вимъ надъ слу́жбою се́ю:
|
|
4
|
4
|
|
а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слову».
|
мы́ же въ моли́твѣ и служе́ніи сло́ва пребу́демъ.
|
|
5
|
5
|
|
І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і обрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Миколая антиохійця, наверненого з язичників;
|
И уго́дно бы́сть сло́во сіє́ предъ всѣ́мъ наро́домъ: и избра́ша Стефа́на, му́жа испо́лнена вѣ́ры и Ду́ха Свя́та, и Філі́ппа, и Про́хора и Нікано́ра, и Ті́мона и Парме́на, и Нікола́а прише́лца Антіохі́йскаго,
|
|
6
|
6
|
|
їх поставили перед апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки.
|
и́хже поста́виша предъ апо́столы: и помоли́вшеся возложи́ша на ня́ ру́цѣ.
|
|
7
|
7
|
|
І ширилося слово Боже, і вельми збільшувалося число учеників у Єрусалимі; і дуже багато священиків скорилося вірі.
|
И сло́во Бо́жіє растя́ше, и мно́жашеся число́ учени́къ во Ієрусали́мѣ зѣло́: мно́гъ же наро́дъ свяще́нниковъ послу́шаху вѣ́ры.
|
|
8
|
8
|
|
А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі.
|
Стефа́нъ же испо́лнь вѣ́ры и си́лы творя́ше зна́менія и чудеса́ ве́лія въ лю́дехъ.
|
|
9
|
9
|
|
Дехто з так званої синагоги лібертинців і киринейців і олександрійців та деякі з Киликії й Асії сперечалися зі Стефаном;
|
Воста́ша же нѣ́цыи от со́нма глаго́лемаго Ліверті́нска и Кирине́йска и Алекса́ндрска, и и́же от Кілікі́и и Асі́и, стяза́ющеся со Стефа́номъ:
|
|
10
|
10
|
|
та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив.
|
и не можа́ху противуста́ти прему́дрости и Ду́ху, И́мже глаго́лаше.
|
|
11
|
11
|
|
Тоді вони навчили декого сказати: «Ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога».
|
Тогда́ подусти́ша му́жы глаго́лющыя, я́ко слы́шахомъ єго́ глаго́люща глаго́лы ху́лныя на Моисе́а и на Бо́га.
|
|
12
|
12
|
|
І підбурили народ і старійшин, і книжників, і, напавши, схопили його і привели у синедріон.
|
Сподвиго́ша же лю́ди и ста́рцы и кни́жники, и напа́дше восхи́тиша єго́ и приведо́ша на со́нмище,
|
|
13
|
13
|
|
І поставили лжесвідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон.
|
поста́виша же свидѣ́тели ло́жны глаго́лющыя, я́ко человѣ́къ се́й не престає́тъ глаго́лы ху́лныя глаго́ля на мѣ́сто свято́є сіє́ и зако́нъ:
|
|
14
|
14
|
|
Бо ми чули, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує це місце і змінить звичаї, передані нам Мойсеєм».
|
слы́шахомъ бо єго́ глаго́люща, я́ко Іису́съ Назоре́й се́й разори́тъ мѣ́сто сіє́ и измѣни́тъ обы́чаи, я́же предаде́ на́мъ Моисе́й.
|
|
15
|
15
|
|
І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице ангела.
|
И воззрѣ́вше на́нь вси́ сѣдя́щіи въ со́нмищи, ви́дѣша лице́ єго́ я́ко лице́ А́нгела.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.