|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Хто — як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. | Му́дрость челові́ка просвіти́ть лице́ єго́, а безсту́дний возненави́дін бу́деть лице́м свої́м. |
|
2
|
2
|
| Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. | Уста́ царе́ва сохрани́, і о словесі́ кля́тви Бо́жия не скор бу́ди. |
|
3
|
3
|
| Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. | От лиця́ Єго́ по́йдеши, не ста́ни во словесі́ лука́вні, я́ко все, є́же (а́ще) восхо́щеть, сотвори́ть, |
|
4
|
4
|
| Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: «що ти робиш?» | я́коже цар облада́яй, і кто рече́ть єму́: Что твори́ши? |
|
5
|
5
|
| Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; | Храня́й за́повідь не уві́сть глаго́ла лука́вна, і вре́м'я суда́ вість се́рдце му́драго, |
|
6
|
6
|
| тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, | я́ко вся́цій ве́щі єсть вре́м'я і суд, я́ко ра́зум челові́ка мног (єсть) на нем, |
|
7
|
7
|
| що вона не знає, що буде; і як це буде — хто скаже їй? | я́ко ність ві́дящаго, что бу́дущеє, зане́ я́коже бу́деть, кто возвісти́ть єму́? |
|
8
|
8
|
| Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. | Ність челові́ка владу́щаго ду́хом, є́же возбрани́ти ду́ху. І ність владу́щаго в день сме́рти, і ність посла́ в день бра́ні, і не спасе́ть нече́стіє су́щаго в нем. |
|
9
|
9
|
| Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. | І все сіє́ ви́діх, і вдах се́рдце моє́ во все сотворе́ніє, є́же сотворе́но єсть под со́лнцем, вся, во єли́ких облада́н єсть челові́к над челові́ком, є́же озло́бити єго́. |
|
10
|
10
|
| Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це — суєта! | І тогда́ ви́діх нечести́вия во гро́би внесе́ни, і от свята́го, і ідо́ша і похвале́ни би́ша во гра́ді, я́ко си́це сотвори́ша. І сіє́ суєта́. |
|
11
|
11
|
| Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло. | Я́ко ність преріка́нія бива́ющаго творя́щим лука́воє вско́рі. Сего́ ра́ди уві́рися се́рдце сино́в челові́чеських в них, є́же сотвори́ти лука́воє. |
|
12
|
12
|
| Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; | І́же согріши́, сотвори́л єсть лука́воє, отто́лі, і от долготи́ їх. І́бо і вім аз, я́ко єсть бла́го боя́щимся Бо́га, да боя́ться от лиця́ Єго́. |
|
13
|
13
|
| а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. | І не бу́деть бла́го нечести́вому, і не продолжи́ть дній в сі́ні, і́же ність боя́йся от лиця́ Бо́жия. |
|
14
|
14
|
| Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це — суєта! | Єсть суєта́, я́же сотворе́на єсть на землі́, я́ко суть пра́веднії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє нечести́вих, і суть нечести́вії, на ни́хже постиза́єть я́ко творе́ніє пра́ведних. Ріх, я́ко і сіє́ суєта́. |
|
15
|
15
|
| І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем. | І похвали́х аз весе́ліє, я́ко ність бла́го челові́ку под со́лнцем, но то́кмо є́же я́сти і пи́ти і є́же весели́тися, і то приби́ток єму́ в труді́ єго́ во днех живота́ єго́, ї́хже дал єсть єму́ Бог под со́лнцем. |
|
16
|
16
|
| Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, — | В ни́хже дах се́рдце моє́, є́же разумі́ти му́дрость і є́же ві́діти попече́ніє сотворе́ноє на землі́, я́ко і во дні і в нощі́ сна во о́чію своє́ю ність ви́дяй. |
|
17
|
17
|
| тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього. | І ви́діх вся творе́нія Бо́жия, я́ко не мо́жеть челові́к ізобрісти́ творе́ніє сотворе́ноє под со́лнцем. Єли́ка а́ще потруди́ться челові́к обрісти́, і не обря́щеть. І єли́ка а́ще рече́ть му́дрий уразумі́ти, не возмо́жеть обрісти́. Ті́мже все сіє́ вдах в се́рдце моє́, і се́рдце моє́ все сіє́ ви́ді. |
