|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Усьому свій час, і час усякій речі під небом: | |
|
2
|
|
| час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; | |
|
3
|
|
| час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; | |
|
4
|
|
| час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; | |
|
5
|
|
| час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; | |
|
6
|
|
| час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; | |
|
7
|
|
| час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; | |
|
8
|
|
| час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру. | |
|
9
|
|
| Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? | |
|
10
|
|
| Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. | |
|
11
|
|
| Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. | |
|
12
|
|
| Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. | |
|
13
|
|
| І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий. | |
|
14
|
|
| Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. | |
|
15
|
|
| Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле. | |
|
16
|
|
| Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. | |
|
17
|
|
| І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там». | |
|
18
|
|
| Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; | |
|
19
|
|
| тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта! | |
|
20
|
|
| Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. | |
|
21
|
|
| Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю? | |
|
22
|
|
| Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї? |
