|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Усьому свій час, і час усякій речі під небом: | Всім вре́м'я і вре́м'я вся́цій ве́щі под небесе́м. |
|
2
|
2
|
| час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; | Вре́м'я ражда́ти і вре́м'я умира́ти, вре́м'я сади́ти і вре́м'я історга́ти сажде́ноє, |
|
3
|
3
|
| час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; | вре́м'я убива́ти і вре́м'я ціли́ти, вре́м'я разруша́ти і вре́м'я созида́ти, |
|
4
|
4
|
| час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; | вре́м'я пла́кати і вре́м'я смія́тися, вре́м'я рида́ти і вре́м'я ликова́ти, |
|
5
|
5
|
| час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; | вре́м'я размета́ти ка́меніє і вре́м'я собира́ти ка́меніє, вре́м'я обима́ти і вре́м'я удаля́тися от обима́нія, |
|
6
|
6
|
| час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; | вре́м'я іска́ти і вре́м'я погубля́ти, вре́м'я храни́ти і вре́м'я отрі́яти, |
|
7
|
7
|
| час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; | вре́м'я раздра́ти і вре́м'я сши́ти, вре́м'я молча́ти і вре́м'я глаго́лати, |
|
8
|
8
|
| час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру. | вре́м'я люби́ти і вре́м'я ненави́діти, вре́м'я бра́ні і вре́м'я ми́ра. |
|
9
|
9
|
| Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? | Ко́є ізоби́ліє творя́щаго, в ни́хже сам труди́ться? |
|
10
|
10
|
| Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. | Ви́діх попече́ніє вся́чеськоє, є́же даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же пещи́ся в нем. |
|
11
|
11
|
| Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. | Вся́чєская, я́же сотвори́, добра́ (суть) во вре́м'я своє́, і́бо вся́кий вік дал єсть в се́рдце їх, я́ко да не обря́щеть челові́к сотворе́нія, є́же сотвори́ Бог от нача́ла і да́же до конця́. |
|
12
|
12
|
| Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. | Уразумі́х, я́ко ність бла́го в них, но то́кмо є́же весели́тися і є́же твори́ти бла́го в животі́ своє́м. |
|
13
|
13
|
| І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий. | І́бо всяк челові́к, і́же ясть і піє́ть і ви́дить благо́є во всем труді́ своє́м, сіє́ дая́ніє Бо́жиє єсть. |
|
14
|
14
|
| Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. | Разумі́х, я́ко вся, єли́ка сотвори́ Бог, сія́ бу́дуть во вік. К тім ність приложи́ти і от тіх ність от’я́ти, і Бог сотвори́, да убоя́ться от лиця́ Єго́. |
|
15
|
15
|
| Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле. | Би́вшеє уже́ єсть, і єли́ка і́муть би́ти, уже́ би́ша, і Бог взи́щеть гони́маго. |
|
16
|
16
|
| Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. | І єще́ ви́діх под со́лнцем мі́сто суда́, та́мо нечести́вий, і мі́сто пра́веднаго, та́мо благочести́вий. |
|
17
|
17
|
| І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там». | І ріх аз в се́рдці моє́м: пра́веднаго і нечести́ваго су́дить Бог, я́ко вре́м'я вся́цій ве́щі і на вся́цім сотворе́нії та́мо. |
|
18
|
18
|
| Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; | Ріх аз в се́рдці моє́м о глаго́ланії сино́в челові́чеських, я́ко разсу́дить їх Бог, і є́же показа́ти, я́ко сі́ї ско́ти суть. |
|
19
|
19
|
| тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта! | І́бо і тім я́коже слу́чай сино́в челові́чеських і слу́чай ско́тский, слу́чай єди́н їм. Я́коже смерть того́, та́ко і смерть сего́, і дух єди́н во всіх. І что ізли́шше і́мать челові́к па́че скота́? Нічто́же, я́ко вся́чеськая суєта́. |
|
20
|
20
|
| Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. | Вся і́дуть во єди́но мі́сто. Вся би́ша от пе́рсти і вся в персть возвраща́ються. |
|
21
|
21
|
| Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю? | І кто вість дух сино́в челові́чеських, а́ще той восхо́дить горі́, і дух ско́тский, а́ще низхо́дить той до́лу в зе́млю? |
|
22
|
22
|
| Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї? | І ви́діх, я́ко ність бла́го, но то́кмо є́же возвесели́ться челові́к в творе́ніїх свої́х, я́ко сія́ часть єго́. Поне́же кто приведе́ть єго́ ви́діти то, є́же бу́деть по нем? |
