|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!» | |
|
2
|
|
| доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. | |
|
3
|
|
| У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; | |
|
4
|
|
| і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; | |
|
5
|
|
| і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; — | |
|
6
|
|
| доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. | |
|
7
|
|
| І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. | |
|
8
|
|
| Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта! | |
|
9
|
|
| Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч. | |
|
10
|
|
| Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. | |
|
11
|
|
| Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря. | |
|
12
|
|
| А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло. | |
|
13
|
|
| Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; | |
|
14
|
|
| бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле. |
