|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: | |
|
2
|
|
| Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга! | |
|
3
|
|
| Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, | |
|
4
|
|
| тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. | |
|
5
|
|
| Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. | |
|
6
|
|
| А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? | |
|
7
|
|
| Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується. | |
|
8
|
|
| Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими? | |
|
9
|
|
| Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу! | |
|
10
|
|
| Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї. | |
|
11
|
|
| Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще? | |
|
12
|
|
| Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем? |
