|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі. | Не скор бу́ди усти́ твої́ми, і се́рдце твоє́ да не ускоря́єть ізноси́ти сло́во пред лице́м Бо́жиїм. Я́ко Бог на небесі́ горі́, ти же на землі́ до́лу, сего́ ра́ди да бу́дуть словеса́ твоя́ ма́ла. |
|
2
|
2
|
| Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів. | Я́ко прихо́дить со́ніє во мно́жестві попече́нія, та́ко і глас безу́мнаго во мно́жестві слове́с. |
|
3
|
3
|
| Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. | А́ще обіща́єши обі́т Бо́гу, не уме́дли отда́ти єго́. Я́ко ність хоті́нія в безу́мних, ти у́бо, єли́ка а́ще обіща́єши, отда́ждь. |
|
4
|
4
|
| Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. | Бла́го тебі́ є́же не обіщава́тися, не́жели обіща́вшуся тебі́, не отда́ти. |
|
5
|
5
|
| Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: «це — помилка!» Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? | Не даждь устна́м твої́м є́же во гріх ввести́ плоть твою́, і да не рече́ши пред лице́м Бо́жиїм, я́ко неві́дініє єсть, да не прогні́вається Бог о гла́сі твоє́м і растли́ть творе́нія рук твої́х. |
|
6
|
6
|
| Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога. | Я́ко во мно́жестві со́ній і су́єтствія, (та́ко) і словеса́ мно́га, ті́мже Бо́га бо́йся. |
|
7
|
7
|
| Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий; | А́ще оби́ду ни́щаго і расхище́ніє суда́ і пра́вди уви́диши во страні́, не диви́ся о ве́щі. Я́ко висо́кий над висо́ким надзира́тель, і висо́ції над ни́ми, |
|
8
|
8
|
| зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну. | і ізоби́ліє землі́ над всім єсть цар села́ возді́ланна. |
|
9
|
9
|
| Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта! | Люб'я́й сребро́ не наси́титься сребра́. І кто наслади́ться во мно́жестві єго́ плода́? І сіє́ суєта́. |
|
10
|
10
|
| Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима? | Во мно́жестві бла́га умно́жишася яду́щії є. І ко́є му́жество іму́щему є? Я́ко нача́ло є́же ви́діти очи́ма свої́ма. |
|
11
|
11
|
| Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. | Сон сла́док рабо́тающему, а́ще ма́ло або мно́го сність. А наси́тившагося бога́тство не оставля́єть усну́ти. |
|
12
|
12
|
| Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. | Єсть неду́г, єго́же ви́діх под со́лнцем, бога́тство храни́мо от стяжа́теля во зло єму́, |
|
13
|
13
|
| І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. | і поги́бнеть бога́тство о́но в попече́нії лука́вні, і роди́ си́на, і ність в руці́ єго́ нічто́же. |
|
14
|
14
|
| Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. | Я́коже ізи́де із чре́ва ма́тере своєя́ наг, возврати́ться іти́, я́коже і при́йде, і нічто́же во́зьметь от труда́ своєго́, да понесе́ть в руці́ своє́й. |
|
15
|
15
|
| І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? | І сіє́ зол неду́г. Я́коже бо при́йде, та́ко і оти́деть, і ка́я по́льза єму́, я́ко труди́ться на вітр? |
|
16
|
16
|
| А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді. | І́бо всі дні́є єго́ во тьмі і пла́чі і в я́рості мно́зі, і в неду́зі і во гні́ві. |
|
17
|
17
|
| Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. | Се, ви́діх аз благо́є, є́же єсть ізря́дно, є́же я́сти і пи́ти і ви́діти благости́ню во всем труді́ своє́м, і́мже труди́лся би под со́лнцем, в число́ дній живота́ своєго́, я́же дал єсть єму́ Бог, я́ко сіє́ часть Єго́. |
|
18
|
18
|
| І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий. | і́бо вся́кому челові́ку, єму́же дал єсть Бог бога́тство і імі́нія, і власть даде́ єму́ я́сти от того́ і прия́ти часть свою́ і возвесели́тися о труді́ своє́м, сіє́ дар Бо́жий єсть. |
|
19
|
19
|
| Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його. | Я́ко не мно́го па́м'ятствовати і́мать дні живота́ своєго́, поне́же Бог облага́єть єго́ попече́ньми в весе́лії се́рдця єго́. |
