Глава 3
|
Главa G
|
1
|
1
|
Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, зрозумійте Посланця і Первосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа, | (За? ™з7.) Тёмже, брaтіе с™†z, звaніz нбcнагw прич†стницы, разумёйте послaнника и3 с™и1телz и3сповёданіz нaшегw ї}са хrтA, |
2
|
2
|
вірного Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому домі Його. | вёрна сyща сотв0ршему є3го2, ћкоже и3 мwmсeй во всeмъ домY є3гw2. |
3
|
3
|
Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його, | Мн0жайшей бо слaвэ сeй пaче мwmсeа спод0бисz, є3ли1кw мн0жайшую чeсть и4мать пaче д0му сотвори1вый є3го2: |
4
|
4
|
бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог. | всsкъ бо д0мъ созидaетсz t нёкоегw: ґ сотвори1вый всsчєскаz бGъ. |
5
|
5
|
І Мойсей вірний у всьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, що належало сповістити; | (За? ™}.) И# мwmсeй ќбw вёренъ бЁ во всeмъ домY є3гw2, ћкоже слугA, во свидётелство глаг0латисz и3мёвшымъ: |
6
|
6
|
а Христос, — як Син у домі Його; а дім Його — ми, якщо тільки сміливість і надію, якою хвалимося, твердо збережемо до кінця. | хrт0съ же ћкоже сн7ъ въ домY своeмъ: є3гHже д0мъ мы2 є3смы2, ѓще дерзновeніе и3 похвалY ўповaніz дaже до концA и3звёстно ўдержи1мъ. |
7
|
7
|
Тому, як говорить Дух Святий: «Нині, коли почуєте голос Його, | Тёмже, ћкоже гlетъ д¦ъ с™hй, днeсь, ѓще глaсъ є3гw2 ўслhшите, |
8
|
8
|
не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань, у день спокуси в пустелі, | не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкоже въ прогнёваніи, во дни2 и3скушeніz въ пустhни, |
9
|
9
|
де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене і бачили діла Мої сорок років. | и3дёже и3скуси1ша мS nтцы2 вaши, и3скуси1ша мS и3 ви1дэша дэлA мо‰ четhредесzть лётъ. |
10
|
10
|
Тому Я розгнівався на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, не пізнали вони шляхів Моїх; | Сегw2 рaди негодовaхъ р0да тогw2 и3 рёхъ: пrнw заблуждaютъ сeрдцемъ, тjи же не познaша путjй мои1хъ: |
11
|
11
|
тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого». | ћкw клsхсz во гнёвэ моeмъ, ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й. |
12
|
12
|
Глядіть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого і невірного, аби вам не відступити від Бога Живого. | (За? ™f7.) Блюди1те, брaтіе, да не когдA бyдетъ въ нёкоемъ t вaсъ сeрдце лукaво, (и3сп0лнено) невёріz, во є4же tступи1ти t бGа жи1ва. |
13
|
13
|
Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нинi», щоб хто з вас не розлютився, звабившись гріхом. | Но ўтэшaйте себE на всsкъ дeнь д0ндеже днeсь нарицaетсz, да не њжесточи1тсz нёкто t вaсъ лeстію грэх0вною: |
14
|
14
|
Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця, | прич†стницы бо бhхомъ хrтY, ѓще т0чію начaтокъ состaва дaже до концA и3звёстенъ ўдержи1мъ: |
15
|
15
|
доки говориться: «Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань!» | внегдA гlетъ: днeсь, ѓще глaсъ є3гw2 ўслhшите, не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкоже въ прогнёваніи. |
16
|
16
|
Бо деякі з тих, які чули, почали нарікати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм. | Нёцыи бо слhшавше прогнёваша, но не вси2 и3зшeдшіи и3з8 є3гЂпта съ мwmсeомъ. |
17
|
17
|
Hа кого ж гнівався Він сорок років? Чи не на тих, які згрішили, чиї кістки лягли в пустелі? | К0ихъ же негодовA четhредесzть лётъ; Не согрэши1вшихъ ли, и4хже кHсти пад0ша въ пустhни; |
18
|
18
|
Кому ж клявся, що не ввійдуть до спокою Його, як не тим‚ що спротивлялися? | КотHрымъ же клsлсz не вни1ти въ пок0ище є3гw2; Ћвэ, ћкw проти1вльшымсz. |
19
|
19
|
Отже, бачимо, що вони не могли ввійти через невіру. | И# ви1димъ, ћкw не возмог0ша вни1ти за невёрствіе. |