Глава 10
1
Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2
Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомости гріхів.
3
Але жертвами щороку нагадується про гріхи,
4
бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.
5
Тому Христос, входячи у світ, говорить: «Жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені.
6
Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі.
7
Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже».
8
Сказавши перше, що ні жертви, ані принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх, — які приносяться за законом, — Ти не захотів і не благозволив,
9
потім додав: «Ось іду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити друге.
10
За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11
І всякий священик щодня стоїть у служінні та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів.
12
Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
13
чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені до підніжжя ніг Його.
14
Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
15
Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано:
16
«Ось Завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх,
17
і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше».
18
А де відпущення їх, там не потрібне принесення за гріхи.
19
Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Ісуса Христа, дорогою новою і живою,
20
яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою,
21
і маючи великого Священика над домом Божим,
22
приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти та обмивши тіло водою чистою,
23
будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв;
24
будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл,
25
не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.
26
Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не зостається більше жертви за гріхи,
27
але якесь страшне очікування суду й лютости вогню, готового пожерти противників.
28
Якщо той, хто зрікся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29
то наскільки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?
30
Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу, — говорить Господь». І ще: «Господь буде судити народ Свій».
31
Страшно впасти в руки Бога Живого!
32
Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань,
33
то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж станi;
34
бо ви й моїм кайданам співстраждали‚ і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще.
35
Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода.
36
Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне.
37
Бо ще «небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться».
38
«Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя».
39
Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.
