Глава 6
|
Главa ѕ7
|
1
|
1
|
Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до довершеностi; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і віри в Бога, | Тёмже њстaвльше начaла хrт0ва сл0во, на совершeніе да ведeмсz, не пaки њсновaніе покаsніz полагaюще t мeртвыхъ дёлъ, и3 вёры въ бGа, |
2
|
2
|
вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний. | кRщeній ўчeніz, возложeніz же рyкъ, воскrніz же мeртвыхъ и3 судA вёчнагw. |
3
|
3
|
І це зробимо, якщо Бог дозволить. | И# сіE сотвори1мъ, ѓще бGъ повели1тъ. |
4
|
4
|
Бо неможливо — тих‚ що один раз просвітилися‚ і прийняли дар небесний‚ і стали причасниками Духа Святого, | Невозм0жно бо просвэщeнныхъ є3ди1ною и3 вкуси1вшихъ дaра нбcнагw, и3 причaстникwвъ бhвшихъ д¦а с™aгw, |
5
|
5
|
і скуштували доброго слова Божого, і сили майбутнього віку, | и3 д0брагw вкуси1вшихъ б9іz гlг0ла и3 си1лы грzдyщагw вёка, |
6
|
6
|
і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його. | и3 tпaдшихъ, пaки њбновлsти въ покаsніе, втор0е распинaющихъ сн7а б9іz себЁ и3 њбличaющихъ. |
7
|
7
|
Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дістає благословення від Бога; | Землs бо пи1вшаz сходsщій на ню2 мн0жицею д0ждь и3 раждaющаz бы6ліz дHбраz w4нымъ, и4миже и3 дёлаема бывaетъ, пріeмлетъ блгcвeніе t бGа: |
8
|
8
|
а та, на якій ростуть терня й будяки, негідна і близька до прокляття, кінець якого — спалення. | ґ и3зносsщаz тє1рніz и3 волчeцъ непотрeбна є4сть и3 клsтвы бли1з8, є3sже кончи1на въ пожжeніе. |
9
|
9
|
Втім, щодо вас, улюблені, ми сподіваємося, що ви у кращому стані і дотримуєтеся спасіння, хоча й говоримо так. | (За? ™G‹.) Надёемсz же њ вaсъ, возлю1бленніи, лyчшихъ и3 придержaщихсz спcніz, ѓще и3 тaкw глаг0лемъ. |
10
|
10
|
Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любови, яку ви виявили в ім’я Його, послуживши і служачи святим. | Не њби1дливъ бо бGъ, забhти дёла вaшегw и3 трудA любвE, ю4же показaсте во и4мz є3гw2, послужи1вше с™ы6мъ и3 служaще. |
11
|
11
|
Бажаємо ж, щоб кожен із вас, для повної впевнености в надії, виявляв таку саму старанність до кінця, | Желaемъ же, да кjйждо вaсъ kвлsетъ т0жде тщaніе ко и3звэщeнію ўповaніz дaже до концA, |
12
|
12
|
щоб ви не розлінились, а наслідували тих, які вірою та довготерпінням успадковують обітниці. | да не лэни1ви бyдете, но подражaтелє наслёдствующихъ њбэтов†ніz вёрою и3 долготерпёніемъ. |
13
|
13
|
Бог, даючи обітницю Авраамові, оскільки не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою, | (За? ™д7‹.) Ґвраaму бо њбэтовaz бGъ, понeже ни є3ди1нэмъ и3мsше б0лшимъ клsтисz, клsтсz соб0ю, |
14
|
14
|
кажучи: «Істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе». | гlz: вои1стинну блгcвS блгcвлю1 тz и3 ўмножaz ўмн0жу тS. |
15
|
15
|
І так Авраам, завдяки довготерпінню, одержав обіцяне. | И# тaкw долготерпёвъ, получи2 њбэтовaніе. |
16
|
16
|
Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню. | Человёцы бо б0лшимъ кленyтсz, и3 всsкому и4хъ прекосл0вію кончи1на во и3звэщeніе клsтва (є4сть). |
17
|
17
|
Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив клятву, | Въ нeмже ли1шше хотS бGъ показaти наслёдникwмъ њбэтовaніz непрел0жное совёта своегw2, ходaтайствова клsтвою: |
18
|
18
|
щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію, | да двэмA вeщьми непрел0жными, въ ни1хже невозм0жно солгaти бGу, крёпкое ўтэшeніе и4мамы прибёгшіи ћтисz за предлежaщее ўповaніе, |
19
|
19
|
яка для душі є неначе якір безпечний і міцний і входить аж до середини за завісу, | є4же ѓки к0тву и4мамы души2, твeрду же и3 и3звёстну, и3 входsщую во внyтреннэйшее завёсы, |
20
|
20
|
куди предтечею за нас увійшов Ісус, зробившись Первосвящеником навік за чином Мелхиседековим. | и3дёже п®тeча њ нaсъ вни1де ї}съ, по чи1ну мелхіседeкову первосщ7eнникъ бhвъ во вёки. |