|
Глава 8
|
Глvа, и~”
|
|
1
|
1
|
|
У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх;
|
Въ время т^о рече г~ь. и^зве'ргђтъ ко'сти цр~еи і^ё^диныхъ. и^ ко'сти нача'лникоv е^го. и^ ко'сти сщ~енниковъ и^ ко'сти пррoкъ, и^ ко'сти и^же ѓ^бита'ша въ і^ерsлимњ, эT гро'бᲆ и^хъ,
|
|
2
|
2
|
|
і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі.
|
и^ прострђтъ и^хъ къ слн~цђ и^ лђнњ и^ къ всњмъ ѕвњꙁда'мъ нбsныM и^хже възлюби'ша. і^ и'мже слђжи'шA и^ вᲆ слњдᲆ и^хъ ходи'ша, і^ и^хже вꙁыска'ша и^ поклонишася” Не соберTђся ни погребђтся, н^о въ гнои` на лицы` земли` бђ'дђтᲆ.
|
|
3
|
3
|
|
І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф.
|
і^ и^зберђтᲆ на'ипаq смр~ть неже живоT вси` и^же ѓ^ста'ша эT племени сего стропти'ваго въ всXњ мњстехъ и^же ѓ^ста'влени сђть. эT ни'х же и^ꙁвергохъ я& рече г~ь си'лъ.
|
|
4
|
4
|
|
І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються?
|
и^ речеши к ни'мъ, сїя рече г~ь, е^да и^же падетъ не въста'неT л^и, и^л^и эTверъшїися не ѓ^брати'тъ л^и ся.
|
|
5
|
5
|
|
Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися.
|
въскђю б^о эTвраще'нъ е^сть по'лкъ сїи въ і^ерsлимњ эTвраще'нїемъ непокори'вымъ. вꙁя'ша лжђ, и^ не хотᲇша ѓ^брати'тися,
|
|
6
|
6
|
|
Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій.
|
внимахъ и^ послђшахъ, и^ никт^о что` бл~го е^сть гл~етъ, ни е^ді'нъ е^сть и^же дње^тъ покая'нїе на грњсњ` свое^мъ рекђщи, чт^о сътворихъ. вси` ѓ^браще'ни сTђ на тече'нїе свое ја%ко ко'нь съ стремле'нїемъ и^дђщъ на ѓ^полче'нїе.
|
|
7
|
7
|
|
І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього.
|
пилю'к# на нб~си позна` вре'мя свое. го'рлица і^ ла'стовица и^ сиконїа сᲆхрани'ша время прише'ствїя свое^го. людїе же мои` не поꙁна'ша сђда гн~я,
|
|
8
|
8
|
|
Як ви говорите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду.
|
ка'ко речете мы` мђ'дры е^смы, и^ ꙁакоn гн~ь с на'ми е^сть. и%стинно лжђ` дњ'лалъ е^сть ё^правле'нїе лжи'во пи'серамъ”
|
|
9
|
9
|
|
Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня?
|
Постыдњни сђть премђдрїи. ё^стра'шени пои^мани сђть, сло'во б^о гн~е эTврьгоша и^ премђдрость ни е^ді'на еs в нихъ.
|
|
10
|
10
|
|
За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво.
|
сего ра'ди дамъ же'ны и^хъ стра'ннымъ, поля` и^хъ преслњдова'телемъ” ЈА/же эT менша да'же до бо'лша, вси ꙁлатолю'бецᲆ послњдђю^тъ эT прoрка даже до сщ~енника, вси` сътворятъ лжђ`”
|
|
11
|
11
|
|
І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає.
|
І$ и^сцњля'хђ сътре'нїя дще'рїи людїи мои^хъ к постыдњнїю рекђщи, ми'ръ, ми'ръ. е^гда не бы'сть ми'ръ”
|
|
12
|
12
|
|
Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь.
|
Постыдњни сђть и^же гнђсьство сътвори'ша, ꙁа вся` сїя постыдњнїю не сђть постыдни, и^ срамитися не вњдњша сего ра'ди падђтъ междђ падающиX въ время посњще'нїя свое^го падђтᲆ рече г~ь.
|
|
13
|
13
|
|
До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них.
|
събира'ющи съберђ и^хъ реq г~ь, нњсть гроꙁдъ в лоꙁа'хъ, и^ не сTђ смо'кви въ смоко'вницњ, ли'стъ эTпаде, и^ далъ и^же пресᲄђпле'на сђть
|
|
14
|
14
|
|
«Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом».
|
почт^о сњдимъ. съвокђпитеся и^ вънидеM вᲆ граD ꙁапа'сен#. и^ молчиM т^ђ, и^же г~ь б~ъ нашъ молча'ти сътвориl наs, и^ пити далъ намᲆ во'дђ желчи. съгрњшихомᲆ б^о г~ђ,
|
|
15
|
15
|
|
Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи.
|
ждахомъ ми'р# и^ не бњ бл~го. время врачева'нїя. и^ с^е бо'яꙁнь.
|
|
16
|
16
|
|
Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому.
|
эT да'на слы'шана е^сть рꙁа'нїя ко'неи и^хъ. эT гла'са во'пля побо'рникъ е^го подвигнђта е^сть вся` земля`. и^ прїидо'ша и^ пожро'ша ꙁеMлю і^ и^сполне'нїе ея`. гра'дъ и^ ѓ^бита'ющиX в немъ”
|
|
17
|
17
|
|
Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, — говорить Господь.
|
И$же с^е а^ꙁъ послю` вамъ змїи и^мже нњсть ꙁаклина'нїя і^ и^з#я^дя'тъ васъ рече г~ь.
|
|
18
|
18
|
|
Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені.
|
болњꙁнь моа надъ бо'лњꙁнь, въ мнњ срDце мое пла'чюще.
|
|
19
|
19
|
|
Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними?
|
се` глsа во'пля дще'рїи людїи моихъ, эT земля` далеча. е^да г~ь нњсть в сїѓ'нњ, и^л^и цр~ь е^го нњсть в немъ. въскђ'ю м^я къ гнњвђ подвиго'сте, и^ въ и^звая'ныхъ свои^хъ и^ вᲆ сђетахъ чюжихъ”
|
|
20
|
20
|
|
Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені.
|
Про'иде жаTва сконча'но е^сть лњто и^ м^ы сп~сени нњсмы,
|
|
21
|
21
|
|
Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене.
|
надъ сокрђше'нїеM дще'ри людїи моиX, съкрђше'нъ е^смь и^ ско'рбенъ. ё'жасъ ѓ^бъяT м^я,
|
|
22
|
22
|
|
Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?
|
е^да кле'я нsњ в# галаа'дњ, и^л^и врача нsњ т^ђ, воскђю б^о нsњ и^сцᲇле'на ра'на дще'рїи людїи моиX”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.