1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; | Во врeмz џно, гlетъ гDь, и3звeргутъ кHсти царeй їyды и3 кHсти кнzзeй є3гw2, и3 кHсти свzщeнникwвъ и3 кHсти прор0кwвъ и3 кHсти њбитaющихъ во їеrли1мэ и3з8 гробHвъ и4хъ |
|
2
|
2
|
| і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. | и3 повeргутъ и5хъ проти1ву с0лнца и3 луны2 и3 проти1ву всёхъ ѕвёздъ небeсныхъ и3 проти1ву всегw2 в0инства небeснагw, и5хже возлюби1ша и3 и5мже служи1ша и3 в8слёдъ и4хъ ходи1ша, и3 и5хже держaхусz и3 и5мже поклони1шасz: неwплaкани и3 непогребeни бyдутъ и3 въ примёръ на лицы2 земли2 бyдутъ: |
|
3
|
3
|
| І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф. | ћкw и3збрaша пaче смeрть, нeже жив0тъ, и3 всBмъ, и5же њстaша t плeмене сегw2 стропти1вагw во всёхъ мёстэхъ, ѓможе и3зри1ну и5хъ, речE гDь си1лъ. |
|
4
|
4
|
| І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? | И# речeши къ ни6мъ: понeже сі‰ гlетъ гDь: є3дA пaдаzй не востаeтъ, и3ли2 tвращazйсz не њбрати1тсz; |
|
5
|
5
|
| Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. | Вскyю tврати1шасz лю1діе мои2 сjи во їеrли1мэ tвращeніемъ безстyднымъ и3 ўкрэпи1шасz во произволeніи своeмъ и3 не восхотёша њбрати1тисz; |
|
6
|
6
|
| Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. | Внимaйте и3 слyшайте: не тaкw ли возглаг0лютъ: нёсть человёкъ творsй покаsніе њ грэсЁ своeмъ, глаг0лz: что2 сотвори1хъ; И#знем0же бэжaй t течeніz своегw2, ѓки к0нь ўтруждeнъ во ржaніи своeмъ. |
|
7
|
7
|
| І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. | Е#рwдjа [Въ грeч.: ґсjда.] на небеси2 познA врeмz своE, г0рлица и3 лaстовица сeлнаz, врaбіе сохрани1ша временA вх0дwвъ свои1хъ: лю1діе же мои2 сjи не познaша судeбъ гDнихъ. |
|
8
|
8
|
| Як ви говорите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. | Кaкw речeте, ћкw мы2 мyдри є3смы2 и3 зак0нъ гDень съ нaми є4сть; И$стиннw всyе бhсть тр0сть лжи1ваz кни1жникwмъ. |
|
9
|
9
|
| Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? | Постыдёшасz премyдріи, и3 ўстрашeни и3 пои1мани бhша, сл0во бо гDне tверг0ша: кaz мyдрость є4сть въ ни1хъ; |
|
10
|
10
|
| За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво. | Сегw2 рaди дaмъ жєны2 и4хъ и3ны6мъ и3 сeла и4хъ наслёдникwмъ, понeже t мaла дaже до вели1ка вси2 златолю1бію послёдуютъ и3 t прор0ка дaже до свzщeнника вси2 творsтъ лжY, |
|
11
|
11
|
| І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає. | и3 и3сцэлsху сотрє1ніz дщeре людjй мои1хъ, ко безчeстію глаг0люще: ми1ръ, ми1ръ. И# не бЁ ми1ра. |
|
12
|
12
|
| Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь. | Постыждeни сyть, ћкw гнyсство сотвори1ша и3 постыдёніемъ не постыдёшасz и3 посрами1тисz не вёдэша: сегw2 рaди падyтъ междY пaдающими, во врeмz посэщeніz своегw2 падyтъ, речE гDь. |
|
13
|
13
|
| До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них. | И# соберyтъ плоды2 и4хъ, гlетъ гDь: нёсть гр0зда на лозЁ, и3 не сyть смHкви на смок0вницахъ, и3 ли1ствіе tпад0ша: и3 дaхъ и5мъ, и3 мимоид0ша и4хъ. |
|
14
|
14
|
| «Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом». | Почто2 мы2 сэди1мъ; совокупи1тесz и3 вни1демъ во грaды твє1рды и3 повeржемсz тaмw, ћкw гDь бGъ нaшъ tри1ну нaсъ и3 напои2 нaсъ вод0ю жeлчи, согрэши1хомъ бо пред8 ни1мъ. |
|
15
|
15
|
| Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи. | Ждaхомъ ми1ра, и3 не бsху благ†z: врeмене ўврачевaніz, и3 сE, боsзнь. |
|
16
|
16
|
| Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. | T дaна слhшано бhсть ржaніе к0ней є3гw2, t глaса ржaніz kждeніz к0ней потрzсeсz всS землS: и3 пріи1детъ и3 пожрeтъ зeмлю и3 и3сполнeніе є3S, грaдъ и3 њбитaющихъ въ нeмъ: |
|
17
|
17
|
| Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, — говорить Господь. | ћкw сE, ѓзъ послю2 на вaсъ ѕміи6 ўмерщвлsющыz, и5мже нёсть њбаsніz, и3 ўгрызyтъ вaсъ, речE гDь, |
|
18
|
18
|
| Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. | неисцёльнw со болёзнію сeрдца вaшегw и3счезaющагw. |
|
19
|
19
|
| Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? | СE, глaсъ в0плz дщeре людjй мои1хъ t земли2 и3здалeча: є3дA гDь нёсть въ сіHнэ; и3ли2 цRS нёсть въ нeмъ; понeже прогнёваша мS во и3звazнныхъ свои1хъ и3 въ сyетныхъ чужди1хъ. |
|
20
|
20
|
| Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені. | Пр0йде жaтва, мимои1де лёто, и3 мы2 нёсмы спасeни. |
|
21
|
21
|
| Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. | Над8 сокрушeніемъ дщeре людjй мои1хъ сокрушeнъ є4смь и3 ск0рбенъ: во ќжасэ њб8sша мS бwлёзни ѓки раждaющіz. |
|
22
|
22
|
| Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого? | И#ли2 ритjны [тyкъ масти1тый и3з8 древA текyщь] нёсть въ галаaдэ; и3ли2 врачA нёсть тaмw; чесw2 рaди нёсть и3сцэлeна рaна дщeре людjй мои1хъ; |
