Глава 10
1
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
2
А хто входить у двері, той пастир овець.
3
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
4
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
5
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
6
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
7
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
8
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
9
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
10
Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали.
11
Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець.
12
А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець.
13
А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець.
14
Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої.
15
Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець.
16
Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир.
17
Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її.
18
Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого.
19
Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями.
20
Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його?
21
Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?
22
Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима.
23
Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім.
24
Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо.
25
Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене.
26
Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
27
Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною.
28
І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.
29
Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого.
30
Я і Отець — єдине.
31
Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його.
32
Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням?
33
Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.
34
Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги?
35
Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, —
36
чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий?
37
Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;
38
а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.
39
Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх.
40
І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там.
41
І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою.
42
І багато хто там увірував у Нього.
