Глава 11
1
Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх
2
і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть.
3
І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди.
4
Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.
5
І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля?
6
Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх.
7
І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього.
8
Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу.
9
І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє!
10
Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
11
І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма.
12
На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів.
13
І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв.
14
І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його.
15
Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав.
16
І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.
17
І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників.
18
Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню.
19
Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
20
Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня.
21
І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.
22
Ісус, відповідаючи, говорить їм:
23
майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже.
24
Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам.
25
І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші.
26
Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.
27
Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини
28
і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити?
29
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.
30
Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені.
31
Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
32
А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк.
33
І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
