|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. | И абиѥ на утрэи съвэтъ сътворьше архиереи съ старьци и кънижьникы и вьсь съньмъ съвzзавъше исуса ведошz и прэдашz и пилатови. |
|
2
|
2
|
| Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. | и въпроси и пилатъ: ты ли ѥси царь иудеискъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥмµ: ты глаголѥши. |
|
3
|
3
|
| І первосвященики звинувачували Його багато в чому. | и глаголаахѫ на нь архиереи мъного. онъ же ни чьсо же не отъвэщавааше. |
|
4
|
4
|
| Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? | пилатъ же пакы въпрашааше и глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чьсо же; виждь колико на тz съвэдэтельствуѭть. |
|
5
|
5
|
| Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. | исусъ же кътому ни чесо же не отъвэща яко дивити сz пилатови. |
|
6
|
6
|
| На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. | на вьсякъ же праздьникъ отъпущааше имъ ѥдиного съвzзьня ѥгоже прошаахѫ. |
|
7
|
7
|
| Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. | бэ же нарицаѥмыи варавъва съ своими ковьникы съвzзанъ иже въ ковэ убииство сътворишz. |
|
8
|
8
|
| І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. | и възъпивъ народъ начzшz просити якоже присно творяаше имъ. |
|
9
|
9
|
| Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? | пилатъ же отъвэща имъ глаголѩ: хощете ли да отъпущѫ вамъ царя иудеиска; |
|
10
|
10
|
| Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. | вэдэаше бо яко зависти ради прэдашz и архиереи. |
|
11
|
11
|
| Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. | архиереи же поманѫша народу да паче варавъву отъпустить имъ. |
|
12
|
12
|
| Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? | пилатъ же пакы отъвэщавъ рече имъ: чьто убо хощете сътворѭ ѥгоже глаголѥте царя иудеиска; |
|
13
|
13
|
| Вони знову закричали: розіпни Його. | они же пакы възъпишz глаголѭще: пропьни и. |
|
14
|
14
|
| Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! | пилатъ же глаголааше имъ: чьто бо зъло сътвори; они же лише възъпишz пропьни и. |
|
15
|
15
|
| Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | пилатъ же хотz народу похоть сътворити пусти имъ варавъвѫ. и прэдасть имъ исуса бивъ да и пропьнѫть. |
|
16
|
16
|
| Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, | воини ведоша iс7а. на дворъ каиафинъ. ѥже ѥсть преторъ. и съзъваша вьсю спvрU. |
|
17
|
17
|
| і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; | и облекоша ѥго въ багъръ. и възложиша на нь съплетъше вэньць. тьрновъ. |
|
18
|
18
|
| і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! | начаша и цэловати. радUисz цrю. июдеискъ. |
|
19
|
19
|
| І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. | и бияхU ѥго тръстью по главэ. и пльвахU на нь. и прегыбающе колэнэ. покланяхUсz ѥмU. |
|
20
|
20
|
| Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. | и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго багрzницю. и облекоша и въ ризы своя. и изведоша и да распьнUть. |
|
21
|
21
|
| І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. | и задэша иномU мимоходzщю. симонU кvринеискU. идUщю съ села. оц7ю алеxандровU. и рUфовU. да възьметь крьc ѥго. |
|
22
|
22
|
| І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. | и приведоша и на мэсто голгоfа. ѥже ѥсть съказаѥмо. лъбово мэсто. |
|
23
|
23
|
| І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. | и даяхU ѥмU пити оцьтzно вино. wнъ же не прия. |
|
24
|
24
|
| Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. | и расъпьнъше и. раздэлиша ризы ѥго. метающе жребия о ня. кто что възьметь. |
|
25
|
25
|
| Була третя година, і розіп’яли Його. | бэ же година третияя. и распzша ѥго. |
|
26
|
26
|
| І був напис провини Його: Цар Юдейський. | и бэ написаниѥ вины ѥго. написано. цrь иUдеискъ. |
|
27
|
27
|
| З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. | и съ нимь распzша два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а дрUгааго wшююю ѥго. |
|
28
|
28
|
| І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. | и събыcтсz писаноѥ. ѥже гlѥть. и съ безаконьникы причьтенъ быc. |
|
29
|
29
|
| Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! | и мимоходzщеи хUлzхU ѥго. покывающе главами своими. и гlюще. Uва. разарzя црк7вь. и трьми дн7ьми съзидая. |
|
30
|
30
|
| Спаси Себе Самого і зійди з хреста. | сп©исz самъ. и съниди съ крьcта. |
|
31
|
31
|
| Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! | тако же и архиереи рUгающесz. съ книжьникы. дрUгъ къ дрUгU гlаахU. ины сп7се себе ли не можеть сп7сти. |
|
32
|
32
|
| Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. | х©ъ цrь из7лѥвъ. да сънидеть нынэ съ кrта. да видимъ и вэрU имемъ ѥмU. и распzтии съ нимь. поношахU ѥмU. |
|
33
|
33
|
| О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. | бывъши же годинэ. шестэи. тьма бы по всеи земли. до годины девzтыя. |
|
34
|
34
|
| О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | и въ годінU девzтUю. възъпи I© гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть съказаѥмо. б7е б7е мои. въ чьто мz остави. |
|
35
|
35
|
| Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. | и нэции t стоящиихъ. слышавъше гlаахU. яко се илию зоветь. |
|
36
|
36
|
| А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. | текъ же нэкыи. напълнивъ гUбU оцьта. и възньзь на тръсть. напаяше ѥго. не дэите да видимъ. аще приидеть илия. да сп©ть ѥго. |
|
37
|
37
|
| Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. | I© же пUстивъ глаc великъ издъше. |
|
38
|
38
|
| І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. | и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съвыше дониже. |
|
39
|
39
|
| Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. | видэвъ же кентUриwнъ. стоя противU ѥмU. яко тако възпивъ издъше. рече въистинU члв7къ сь сн7ъ б9ии бэ. |
|
40
|
40
|
| Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, | бzхU же и жены издалеча зрzще. въ нихъ бэ. мария магдалыни. и мария. иякова малааго. и м™и иосиова. и саломи. |
|
41
|
41
|
| які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. | яже ѥгда бэ въ галилеи. по нѥмь хожаахU и слUжаахU ѥмU. и ины многы. пришьдъшая съ нимь. въ иер©лмъ. |
|
42
|
42
|
| І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. | и уже поздэ бывъшу понѥже бэ параскеви къ пасцэ ѥже ѥсть къ сѫботэ. |
|
43
|
43
|
| Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. | пришьдъ иwсифъ t аримаfеа. бlгоwбразьнъ съвэтьникъ. иже тъ бэ чая цр7ства. б9ия. и дьрзнUвъ въниде къ пилатU. и проси тэла iс7ва. |
|
44
|
44
|
| Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. | пилатъ же дивисz. аще Uже Uмре. и призвавъ кентUриона. въпроси ѥго. аще Uже Uмьрлъ ѥсть. |
|
45
|
45
|
| І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. | и Uвэдэвъ t кентUриона. въда тэло иосифови. |
|
46
|
46
|
| Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. | и кUпи плащаницю. и съньмъ ѥго повивъ плащаницю. и въложи ѥго въ гробъ. иже бэ исэченъ t камене. и привали камень на двьри гробU. |
|
47
|
47
|
| Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. | мария же магдалыни. и мариа иосиова. зьрzста къде ѥго полагахU. |
