Глава 4
1
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3
слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14
Сівач слово сіє.
15
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
