|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| Після цього я глянув, і ось, двері відчинені на небі, і той самий голос, який я чув, ніби звук труби, що говорив зі мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після цього. | По си́хъ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, двє́ри ѿвє́рсты на нб҃сѝ, и҆ гла́съ пе́рвый, є҆го́же слы́шахъ ꙗ҆́кѡ трꙋбꙋ̀ гл҃ющь со мно́ю, гл҃ѧ: взы́ди сѣ́мѡ, и҆ покажꙋ́ ти, є҆мꙋ́же подоба́етъ бы́ти по си́хъ. |
|
2
|
2
|
| І в ту ж мить я був у дусі; і ось, престіл стояв на небі, і на престолі був Сидячий; | И҆ а҆́бїе бы́хъ въ дꙋ́сѣ: и҆ сѐ, прⷭ҇то́лъ стоѧ́ше на нб҃сѝ, и҆ на прⷭ҇то́лѣ сѣдѧ́щь: |
|
3
|
3
|
| і Цей Сидячий на вигляд був подібний до каменя яспису і сардису; і райдуга навколо престолу, на вигляд подібна до смарагду. | и҆ сѣдѧ́й бѣ̀ подо́бенъ видѣ́нїемъ ка́мени і҆а́спїсꙋ и҆ сарді́нови: и҆ (бѣ̀) дꙋга̀ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла подо́бна видѣ́нїемъ смара́гдови. |
|
4
|
4
|
| І навколо престолу двадцять чотири престоли; а на престолах бачив я двадцять чотири старці, які сиділи й одягнені були в білий одяг та мали на головах своїх золоті вінці. | И҆ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла прⷭ҇то́ли два́десѧть и҆ четы́ри: и҆ на прⷭ҇то́лѣхъ ви́дѣхъ два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы сѣдѧ́щыѧ, ѡ҆блечє́ны въ бѣ̑лыѧ ри̑зы, и҆ и҆мѧ́хꙋ вѣнцы̀ зла̑ты на глава́хъ свои́хъ. |
|
5
|
5
|
| І від престолу виходили блискавки, і громи, і голоси, і перед престолом горіли сім світильників вогняних, які є сім духів Божих; | И҆ ѿ прⷭ҇то́ла и҆схожда́хꙋ мѡ́лнїѧ и҆ гро́ми и҆ гла́си: и҆ се́дмь свѣ́щникѡвъ ѻ҆́гненныхъ горѧ́щихъ пред̾ прⷭ҇то́ломъ, и҆̀же сꙋ́ть се́дмь дꙋхѡ́въ бж҃їихъ: |
|
6
|
6
|
| і перед престолом море скляне, подібне до кристала, і посеред престолу і навколо престолу чотири тварини, сповнені очей спереду і ззаду. | и҆ пред̾ прⷭ҇то́ломъ мо́ре стклѧ́но, подо́бно крѷста́ллꙋ: и҆ посредѣ̀ прⷭ҇то́ла и҆ ѡ҆́крестъ прⷭ҇то́ла четы́ри живѡ́тна и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ спредѝ и҆ созадѝ. |
|
7
|
7
|
| І перша тварина була подібна до лева, і друга тварина подібна до тельця, і третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить. | И҆ живо́тно пе́рвое подо́бно львꙋ̀, и҆ второ́е живо́тно подо́бно телцꙋ̀, и҆ тре́тїе живо́тно и҆мꙋ́щее лицѐ ꙗ҆́кѡ человѣ́къ, и҆ четве́ртое живо́тно подо́бно ѻ҆рлꙋ̀ летѧ́щꙋ. |
|
8
|
8
|
| І кожна з чотирьох тварин мала по шість крил навколо, а всередині вони були сповнені очей; і ні вдень, ні вночі не мають спокою, взиваючи: свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, Який був, є і гряде. | И҆ живѡ́тна четы́ри, є҆ди́но ко́еждо и҆́хъ и҆мѣ́ѧхꙋ по ше́сть кри́лъ ѡ҆́крестъ, и҆ внꙋтрьꙋ́дꙋ и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ: и҆ поко́ѧ не и҆́мꙋтъ де́нь и҆ но́щь, глаго́люще: ст҃ъ, ст҃ъ, ст҃ъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, и҆́же бѣ̀ и҆ сы́й и҆ грѧды́й. |
|
9
|
9
|
| І коли тварини воздають славу і честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі, Хто живе повік віку, | И҆ є҆гда̀ да́ша живѡ́тнаѧ сла́вꙋ и҆ чтⷭ҇ь и҆ бл҃годаре́нїе сѣдѧ́щемꙋ на прⷭ҇то́лѣ, живꙋ́щемꙋ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, |
|
10
|
10
|
| тоді двадцять чотири старці падають перед Тим, Хто сидить на престолі, і поклоняються Тому, Хто живе у віки віків, і покладають вінці свої перед престолом, кажучи: | падо́ша два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы пред̾ сѣдѧ́щимъ на прⷭ҇то́лѣ, и҆ поклони́шасѧ живꙋ́щемꙋ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, и҆ положи́ша вѣнцы̀ своѧ̑ пред̾ прⷭ҇то́ломъ, глаго́люще: |
|
11
|
11
|
| достойний Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено. | досто́инъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, прїѧ́ти сла́вꙋ и҆ чтⷭ҇ь и҆ си́лꙋ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ созда́лъ всѧ́чєскаѧ, и҆ во́лею твое́ю сꙋ́ть, и҆ сотворє́на. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.