Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 9

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава 9	Глава́ ѳ҃

1	1
П’ятий ангел затрубив, і я побачив зірку, що впала з неба на землю, і дано було їй ключ від колодязя безодні.	И҆ пѧ́тый а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ ви́дѣхъ ѕвѣздꙋ̀ съ небесѐ спа́дшꙋ на зе́млю: и҆ да́нъ бы́сть є҆́й клю́чь стꙋденца̀ бе́здны:
2	2
Вона відкрила колодязь безодні, і вийшов дим з колодязя, як дим з великої печі; і затьмарилося сонце й повітря від диму з колодязя.	и҆ ѿве́рзе стꙋденца̀ бе́здны, и҆ взы́де ды́мъ ѿ стꙋденца̀ ꙗ҆́кѡ ды́мъ пе́щи вели́ки, и҆ ѡ҆ме́рче со́лнце и҆ воздꙋ́хъ ѿ ды́ма стꙋдени́чнагѡ.
3	3
І з диму вийшла сарана на землю, і дано було їй силу, яку мають земні скорпіони.	И҆ ѿ ды́ма и҆зыдо́ша прꙋ́зи на зе́млю, и҆ дана̀ бы́сть и҆̀мъ ѡ҆́бласть, ꙗ҆́коже и҆́мꙋтъ ѡ҆́бласть скорпі̑и земны̑ѧ.
4	4
І сказано було їй, щоб не робила шкоди траві земній й ніякій зелені, і ніякому дереву, а тільки одним людям, які не мають печаті Божої на чолах своїх.	И҆ рѣче́но бы́сть и҆̀мъ, да не вредѧ́тъ травы̀ земны́ѧ, ни всѧ́кагѡ ѕла́ка, ни всѧ́кагѡ дре́ва, но человѣ́ки то́чїю, и҆̀же не и҆́мꙋтъ печа́ти бж҃їѧ на челѣ́хъ свои́хъ.
5	5
І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п’ять місяців; і муки від неї подібні до мук від скорпіона, коли ужалить людину.	И҆ дано̀ бы́сть и҆̀мъ, да не оу҆бїю́тъ и҆́хъ, но да мꙋ́кꙋ прїи́мꙋтъ пѧ́ть мцⷭ҇ей: и҆ мꙋче́нїе и҆́хъ ꙗ҆́кѡ мꙋче́нїе скорпі́ево, є҆гда̀ оу҆сѣ́кнетъ человѣ́ка.
6	6
У ті дні люди будуть шукати смерти, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них.	И҆ въ ты̑ѧ дни̑ взы́щꙋтъ человѣ́цы сме́рти, и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтъ є҆ѧ̀: и҆ вожделѣ́ютъ оу҆мре́ти, и҆ оу҆бѣжи́тъ ѿ ни́хъ сме́рть.
7	7
За виглядом своїм сарана була подібна до коней, приготованих на війну; і на головах у неї ніби вінці, схожі на золоті, обличчя ж її, як обличчя людські;	И҆ оу҆подоблє́нїѧ прꙋгѡ́въ подѡ́бна ко́нємъ оу҆гото́влєнымъ на бра́нь: и҆ на глава́хъ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ вѣнцы̀ оу҆подо́блени зла́тꙋ, и҆ ли́ца и҆́хъ ꙗ҆́кѡ ли́ца человѣ́чєска:
8	8
і волосся в неї — ніби волосся в жінок, а зуби в неї були, як у левів.	и҆ и҆мѣ́ѧхꙋ власы̀, ꙗ҆́кѡ власы̀ жє́нскїѧ, и҆ зꙋ́бы и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ львѡ́въ бѣ́ша:
9	9
На ній були броні, ніби броні залізні, а шум від крил її, як стукіт від колісниць, коли безліч коней біжать на війну;	и҆ и҆мѣ́ѧхꙋ брѡнѧ̀, ꙗ҆́кѡ брѡнѧ̀ желѣ̑зны, и҆ гла́съ кри́лъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ гла́съ колесни́цъ, є҆гда̀ ко́ни мно́зи текꙋ́тъ на бра́нь:
10	10
у неї були хвости, як у скорпіонів, і у хвостах її були жала; влада ж її була — шкодити людям п’ять місяців.	и҆ и҆мѣ́ѧхꙋ ѡ҆́шибы подѡ́бны скорпі̑инымъ, и҆ жа̑ла бѧ́хꙋ во ѡ҆́шибѣхъ и҆́хъ: и҆ дана̀ бѣ̀ ѡ҆́бласть и҆̀мъ вреди́ти человѣ́ки пѧ́ть мцⷭ҇ъ.
11	11
Царем над собою вона мала ангела безодні; ім’я йому по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки Аполліон^*.	И҆ и҆мѣ́ли над̾ собо́ю царѧ̀ а҆́ггела бе́здны, є҆мꙋ́же и҆́мѧ є҆вре́йски а҆ва́ддѡнъ, а҆ є҆́ллински а҆поллѵ́ѡнъ.
12	12
Одне горе пройшло; і ось, ідуть за ним ще два горя.	Го́ре є҆ди́но ѿи́де: сѐ, грѧдꙋ́тъ є҆щѐ два̀ гѡ́рѧ по си́хъ.
13	13
Шостий ангел затрубив, і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, який стояв перед Богом	И҆ шесты́й а҆́гг҃лъ вострꙋбѝ, и҆ слы́шахъ гла́съ є҆ди́нъ ѿ четы́рехъ рогѡ́въ ѻ҆лтарѧ̀ злата́гѡ сꙋ́щагѡ пред̾ бг҃омъ,
14	14
і говорив шостому ангелу, що мав трубу: звільни чотирьох ангелів, зв’язаних біля великої річки Євфрата.	глаго́лющїй шесто́мꙋ а҆́гг҃лꙋ и҆мѣ́ющꙋ трꙋбꙋ̀: разрѣшѝ четы́ри а҆́гг҃лы свѧ̑заны при рѣцѣ̀ вели́цѣй є҆ѵфра́тъ.
15	15
І звільнені були чотири ангели, приготовані на час і день, і місяць і рік для того, щоб умертвити третю частину людей.	И҆ разрѣше́ни бы́ша четы́ри а҆́гг҃ли оу҆гото́вани на ча́съ и҆ де́нь, и҆ мцⷭ҇ъ и҆ лѣ́то, да и҆збїю́тъ тре́тїю ча́сть человѣ̑къ.
16	16
Кількість кінного війська була дві тьми тем; і я чув кількість його.	И҆ число̀ во́инѡвъ ко́нныхъ двѣ̀ тмѣ̑ те́мъ: и҆ слы́шахъ число̀ и҆́хъ.
17	17
Так бачив я у видінні коней і на них вершників, які мали на собі броні вогненні, гіацинтові й сірчані; голови у коней, як голови у левів, і з рота їх виходив вогонь, дим і сірка.	И҆ та́кѡ ви́дѣхъ въ видѣ́нїи ко́ни, и҆ сѣдѧ́щыѧ на ни́хъ и҆мꙋ́щыѧ брѡнѧ̀ ѻ҆́гнєнны и҆ ѵ҆акі́нѳѡвы и҆ жꙋ́пєлны: и҆ главы̑ ко́нємъ (и҆́хъ) ꙗ҆́кѡ главы̑ львѡ́мъ, и҆ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ и҆схожда́ше ѻ҆́гнь и҆ ды́мъ и҆ жꙋ́пелъ.
18	18
Від цих трьох покарань, від вогню, диму і сірки, що виходили з рота їх, померла третя частина людей;	И҆ ѿ трїе́хъ ꙗ҆́звъ си́хъ поги́бе тре́тїѧ ча́сть человѣ́кѡвъ, ѿ ѻ҆гнѧ̀ и҆ ѿ ды́ма и҆ ѿ жꙋ́пела, и҆сходѧ́щихъ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ:
19	19
бо сила коней була в роті їх і у хвостах їх; а хвости їх були подібні до змій і мали голови, і ними вони шкодили.	ѡ҆́бласть бо ко́ней во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ бѣ̀ [и҆ во ѡ҆́шибѣхъ и҆́хъ], и҆ [и҆́бо] ѡ҆́шиби и҆́хъ подо́бни ѕмїє́мъ, и҆мꙋ́ще главы̑ и҆ тѣ́ми па́кѡсти дѣ́юще.
20	20
Інші ж люди, які не вмерли від цих покарань, не розкаялись у ділах рук своїх так, щоб не поклонятися бісам та золотим, срібним, мідним, кам’яним і дерев’яним ідолам, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.	И҆ про́чїи ѿ человѣ̑къ, и҆̀же не врежде́ни бы́ша [не и҆збїе́ни бы́ша] ꙗ҆́зывами си́ми, нижѐ пока́ѧшасѧ ѿ дѣ́лъ рꙋ́къ свои́хъ, да не покло́нѧтсѧ де́мѡнѡмъ, ни і҆́дѡлѡмъ златы̑мъ и҆ срє́брѧнымъ, и҆ мѣ̑дѧнымъ и҆ ка́мєннымъ и҆ древѧны̑мъ, и҆̀же ни ви́дѣти мо́гꙋтъ, ни слы́шати, ни ходи́ти:
21	21
І не розкаялися вони у вбивствах своїх, ні в чародійствах своїх, ні у розпусті своїй, ні в крадіжках своїх.	и҆ не пока́ѧшасѧ ѿ оу҆бі́йствъ свои́хъ, ни ѿ волхвова́нїй свои́хъ, нижѐ ѿ блꙋда̀ своегѡ̀, нижѐ ѿ та́тьбъ свои́хъ.

← Глава 8

Глава 10 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт