Глава 19
1
А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,
2
що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,
3
бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.
4
Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,
5
і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.
6
Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.
7
З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина.
8
Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.
9
Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх,
10
бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб.
11
А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,
12
бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,
13
бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців.
14
І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,
15
а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.
16
Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері.
17
Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.
18
Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.
19
Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;
20
полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі.
21
Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.
