Глава 2
1
Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла.
2
Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших — дим, і слово — іскра у русі нашого серця
3
Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря;
4
й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його.
5
Бо життя наше — проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається.
6
Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;
7
переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя;
8
увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть;
9
ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб.
10
Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця.
11
Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним.
12
Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання;
13
оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;
14
він перед нами — викриття помислів наших.
15
Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його:
16
він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога.
17
Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його;
18
бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів.
19
Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його;
20
засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування».
21
Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх,
22
і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних.
23
Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого;
24
але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.
