Глава 14
1
Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить;
2
бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував,
3
але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях;
4
показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння.
5
Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні.
6
Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду.
7
Благословенне дерево, через яке буває правда!
8
А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом.
9
Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його;
10
і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране.
11
Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних.
12
Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя.
13
Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть.
14
Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.
15
Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення.
16
Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.
17
Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому.
18
До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника,
19
бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою;
20
а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством.
21
І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев.
22
Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом.
23
Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети,
24
вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить.
25
Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна,
26
забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста.
27
Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла,
28
бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву.
29
Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться.
30
Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе.
31
Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.
