|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там. | |
|
2
|
|
| Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну. | |
|
3
|
|
| І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його, | |
|
4
|
|
| бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас: | |
|
5
|
|
| тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його. | |
|
6
|
|
| І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці. | |
|
7
|
|
| Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці; | |
|
8
|
|
| і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо; | |
|
9
|
|
| а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім. | |
|
10
|
|
| І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто, | |
|
11
|
|
| і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так. | |
|
12
|
|
| Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли: | |
|
13
|
|
| кожен залишив своє місце і пішов у свою землю. | |
|
14
|
|
| Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком. | |
|
15
|
|
| І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони. | |
|
16
|
|
| Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником. | |
|
17
|
|
| І написав і послав йому лист у таких словах: | |
|
18
|
|
| «Цар Олександр братові Іонафану — радуватися. | |
|
19
|
|
| Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом. | |
|
20
|
|
| Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами». | |
|
21
|
|
| І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї. | |
|
22
|
|
| І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав: | |
|
23
|
|
| що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе? | |
|
24
|
|
| Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені. | |
|
25
|
|
| І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися. | |
|
26
|
|
| Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших. | |
|
27
|
|
| Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас: | |
|
28
|
|
| зробимо вам багато поступок і дамо вам дари. | |
|
29
|
|
| Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців; | |
|
30
|
|
| і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи. | |
|
31
|
|
| І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його. | |
|
32
|
|
| Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її; | |
|
33
|
|
| і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою. | |
|
34
|
|
| Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві. | |
|
35
|
|
| Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі. | |
|
36
|
|
| І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими. | |
|
37
|
|
| І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській. | |
|
38
|
|
| І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика. | |
|
39
|
|
| Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища; | |
|
40
|
|
| я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць. | |
|
41
|
|
| І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму. | |
|
42
|
|
| Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать. | |
|
43
|
|
| І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму. | |
|
44
|
|
| І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських. | |
|
45
|
|
| І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї». | |
|
46
|
|
| Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх, | |
|
47
|
|
| і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні. | |
|
48
|
|
| Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія. | |
|
49
|
|
| І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг, | |
|
50
|
|
| і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день. | |
|
51
|
|
| Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами: | |
|
52
|
|
| «я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої. | |
|
53
|
|
| Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його. | |
|
54
|
|
| Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе». | |
|
55
|
|
| І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх. | |
|
56
|
|
| Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав». | |
|
57
|
|
| І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році. | |
|
58
|
|
| Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою. | |
|
59
|
|
| Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч. | |
|
60
|
|
| І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх. | |
|
61
|
|
| І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх. | |
|
62
|
|
| І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так. | |
|
63
|
|
| І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою. | |
|
64
|
|
| Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися. | |
|
65
|
|
| Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем. | |
|
66
|
|
| І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю. | |
|
67
|
|
| Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх. | |
|
68
|
|
| Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію. | |
|
69
|
|
| І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати: | |
|
70
|
|
| ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах? | |
|
71
|
|
| Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст. | |
|
72
|
|
| Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй. | |
|
73
|
|
| І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту. | |
|
74
|
|
| Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому. | |
|
75
|
|
| І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї. | |
|
76
|
|
| Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією. | |
|
77
|
|
| Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї. | |
|
78
|
|
| Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву. | |
|
79
|
|
| Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них; | |
|
80
|
|
| але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора, | |
|
81
|
|
| народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися. | |
|
82
|
|
| Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки. | |
|
83
|
|
| І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися. | |
|
84
|
|
| Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем. | |
|
85
|
|
| І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів. | |
|
86
|
|
| Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю. | |
|
87
|
|
| І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі. | |
|
88
|
|
| Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана | |
|
89
|
|
| і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння. |
