|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| У сто п’ятдесят першому році вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем. | |
|
2
|
|
| Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього. | |
|
3
|
|
| Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх. | |
|
4
|
|
| Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого. | |
|
5
|
|
| І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства; | |
|
6
|
|
| і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої. | |
|
7
|
|
| Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм. | |
|
8
|
|
| Цар обрав Вакхида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві, | |
|
9
|
|
| і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля. | |
|
10
|
|
| Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією. | |
|
11
|
|
| Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом. | |
|
12
|
|
| До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости. | |
|
13
|
|
| Перші з синів Ізраїлевих були асидеї; вони шукали у них миру, | |
|
14
|
|
| бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас. | |
|
15
|
|
| І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим. | |
|
16
|
|
| І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні: | |
|
17
|
|
| «тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нíкому було поховати їх». | |
|
18
|
|
| І напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди, бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися. | |
|
19
|
|
| Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь. | |
|
20
|
|
| Потім, доручивши країну Алкиму і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя. | |
|
21
|
|
| Алким же домагався первосвященства. | |
|
22
|
|
| І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі. | |
|
23
|
|
| І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники; | |
|
24
|
|
| і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, — і вони перестали входити у цю країну. | |
|
25
|
|
| Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх. | |
|
26
|
|
| Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ. | |
|
27
|
|
| Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними: | |
|
28
|
|
| нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі. | |
|
29
|
|
| І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду. | |
|
30
|
|
| Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його. | |
|
31
|
|
| Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами. | |
|
32
|
|
| І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове. | |
|
33
|
|
| Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя. | |
|
34
|
|
| Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив їх, і говорив зарозуміло, | |
|
35
|
|
| і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов з великим гнівом. | |
|
36
|
|
| А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали: | |
|
37
|
|
| Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого. | |
|
38
|
|
| Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай злохуління їхні і не дай їм залишатися надалі. | |
|
39
|
|
| І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське. | |
|
40
|
|
| А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав: | |
|
41
|
|
| Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злохуління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч. | |
|
42
|
|
| Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою. | |
|
43
|
|
| І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві. | |
|
44
|
|
| Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки. | |
|
45
|
|
| І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири, і сурмили вслід їм вістовими трубами. | |
|
46
|
|
| І виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них. | |
|
47
|
|
| І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом. | |
|
48
|
|
| Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів; | |
|
49
|
|
| і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара. | |
|
50
|
|
| І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час. |
