|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його. | |
|
2
|
|
| І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю. | |
|
3
|
|
| Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем; | |
|
4
|
|
| він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич; | |
|
5
|
|
| він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював. | |
|
6
|
|
| І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його. | |
|
7
|
|
| Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні; | |
|
8
|
|
| пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля, | |
|
9
|
|
| і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули. | |
|
10
|
|
| Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля. | |
|
11
|
|
| Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли. | |
|
12
|
|
| І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні. | |
|
13
|
|
| І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну, | |
|
14
|
|
| і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське. | |
|
15
|
|
| І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля. | |
|
16
|
|
| Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма, | |
|
17
|
|
| які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні. | |
|
18
|
|
| Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма; | |
|
19
|
|
| бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила. | |
|
20
|
|
| Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас; | |
|
21
|
|
| а ми боремося за душі наші і закони наші. | |
|
22
|
|
| Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх. | |
|
23
|
|
| Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним. | |
|
24
|
|
| І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську. | |
|
25
|
|
| І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників. | |
|
26
|
|
| Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди. | |
|
27
|
|
| Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення; | |
|
28
|
|
| і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність. | |
|
29
|
|
| Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх. | |
|
30
|
|
| І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів. | |
|
31
|
|
| Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла. | |
|
32
|
|
| А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського, | |
|
33
|
|
| також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення; | |
|
34
|
|
| і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима, | |
|
35
|
|
| щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того, | |
|
36
|
|
| і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню. | |
|
37
|
|
| Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни. | |
|
38
|
|
| Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя, | |
|
39
|
|
| і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя. | |
|
40
|
|
| Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума. | |
|
41
|
|
| Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних. | |
|
42
|
|
| Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його. | |
|
43
|
|
| І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню. | |
|
44
|
|
| І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю. | |
|
45
|
|
| Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри. | |
|
46
|
|
| Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі. | |
|
47
|
|
| І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій, | |
|
48
|
|
| розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів, | |
|
49
|
|
| і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої, | |
|
50
|
|
| і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх? | |
|
51
|
|
| Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні. | |
|
52
|
|
| І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас. | |
|
53
|
|
| Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам? | |
|
54
|
|
| І засурмили трубами і викликнули гучним голосом. | |
|
55
|
|
| Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників. | |
|
56
|
|
| І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім. | |
|
57
|
|
| Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума. | |
|
58
|
|
| І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу. | |
|
59
|
|
| Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині. | |
|
60
|
|
| А яка буде воля на небі, так нехай сотворить! |
