|
Глава 15
|
|
|
1
|
|
| І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу. | |
|
2
|
|
| Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися. | |
|
3
|
|
| Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі; | |
|
4
|
|
| і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві. | |
|
5
|
|
| Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі; | |
|
6
|
|
| дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй. | |
|
7
|
|
| Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе. | |
|
8
|
|
| І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі. | |
|
9
|
|
| Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі». | |
|
10
|
|
| У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато. | |
|
11
|
|
| І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря; | |
|
12
|
|
| бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська. | |
|
13
|
|
| І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти | |
|
14
|
|
| й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти. | |
|
15
|
|
| Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке: | |
|
16
|
|
| «Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися. | |
|
17
|
|
| Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз, | |
|
18
|
|
| і принесли золотий щит у тисячу мин. | |
|
19
|
|
| Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них. | |
|
20
|
|
| Ми розсудили прийняти від них щит. | |
|
21
|
|
| Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім». | |
|
22
|
|
| Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку, | |
|
23
|
|
| і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію. | |
|
24
|
|
| Список з цих листів написали Симону первосвященику. | |
|
25
|
|
| Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти. | |
|
26
|
|
| І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів; | |
|
27
|
|
| але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього. | |
|
28
|
|
| І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого; | |
|
29
|
|
| ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму. | |
|
30
|
|
| Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими. | |
|
31
|
|
| Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами». | |
|
32
|
|
| І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя. | |
|
33
|
|
| Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі. | |
|
34
|
|
| Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших. | |
|
35
|
|
| Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів; | |
|
36
|
|
| але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався. | |
|
37
|
|
| Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду. | |
|
38
|
|
| Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська | |
|
39
|
|
| і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном. | |
|
40
|
|
| І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати; | |
|
41
|
|
| і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар. |
