|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині. | |
|
2
|
|
| У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом, | |
|
3
|
|
| Симон, прозваний Фассі, | |
|
4
|
|
| Іуда, прозваний Маккавеєм, | |
|
5
|
|
| Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом. | |
|
6
|
|
| Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі, | |
|
7
|
|
| він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих? | |
|
8
|
|
| Храм його зробився, як муж безславний, | |
|
9
|
|
| дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога. | |
|
10
|
|
| Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його? | |
|
11
|
|
| Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом. | |
|
12
|
|
| І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх. | |
|
13
|
|
| Для чого нам ще жити? | |
|
14
|
|
| І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали. | |
|
15
|
|
| І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви. | |
|
16
|
|
| І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли. | |
|
17
|
|
| І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах. | |
|
18
|
|
| Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами. | |
|
19
|
|
| І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його, | |
|
20
|
|
| то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших. | |
|
21
|
|
| Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови! | |
|
22
|
|
| Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч. | |
|
23
|
|
| Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині. | |
|
24
|
|
| Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника. | |
|
25
|
|
| І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник. | |
|
26
|
|
| І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома. | |
|
27
|
|
| І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною! | |
|
28
|
|
| І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті. | |
|
29
|
|
| Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там, | |
|
30
|
|
| самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні. | |
|
31
|
|
| І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю. | |
|
32
|
|
| І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній, | |
|
33
|
|
| і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими. | |
|
34
|
|
| Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього. | |
|
35
|
|
| Тоді поспішили почати битву проти них. | |
|
36
|
|
| Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх, | |
|
37
|
|
| і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас. | |
|
38
|
|
| Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ. | |
|
39
|
|
| Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними; | |
|
40
|
|
| і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі. | |
|
41
|
|
| І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах. | |
|
42
|
|
| Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону. | |
|
43
|
|
| І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них. | |
|
44
|
|
| Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників. | |
|
45
|
|
| І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники, | |
|
46
|
|
| і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських, | |
|
47
|
|
| і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх. | |
|
48
|
|
| Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові. | |
|
49
|
|
| Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті. | |
|
50
|
|
| Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших. | |
|
51
|
|
| Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я. | |
|
52
|
|
| Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність. | |
|
53
|
|
| Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту. | |
|
54
|
|
| Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства. | |
|
55
|
|
| Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем. | |
|
56
|
|
| Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю. | |
|
57
|
|
| Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки. | |
|
58
|
|
| Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо. | |
|
59
|
|
| Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я. | |
|
60
|
|
| Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів. | |
|
61
|
|
| Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть. | |
|
62
|
|
| Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву. | |
|
63
|
|
| Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув. | |
|
64
|
|
| Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь. | |
|
65
|
|
| Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька. | |
|
66
|
|
| А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами. | |
|
67
|
|
| Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого; | |
|
68
|
|
| віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону. | |
|
69
|
|
| І благословив їх і відійшов до батьків своїх. | |
|
70
|
|
| Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем. |
