|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її. | |
|
2
|
|
| І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ. | |
|
3
|
|
| І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли. | |
|
4
|
|
| Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один. | |
|
5
|
|
| І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх. | |
|
6
|
|
| Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь. | |
|
7
|
|
| І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова; | |
|
8
|
|
| і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого. | |
|
9
|
|
| Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо. | |
|
10
|
|
| Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його. | |
|
11
|
|
| Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там. | |
|
12
|
|
| Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою. | |
|
13
|
|
| Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини. | |
|
14
|
|
| Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати: | |
|
15
|
|
| за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його. | |
|
16
|
|
| Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його. | |
|
17
|
|
| Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу, | |
|
18
|
|
| який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув. | |
|
19
|
|
| Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана. | |
|
20
|
|
| Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов. | |
|
21
|
|
| Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси. | |
|
22
|
|
| І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад. | |
|
23
|
|
| Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там. | |
|
24
|
|
| І повернувся Трифон і пішов у землю свою. | |
|
25
|
|
| Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх. | |
|
26
|
|
| І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів. | |
|
27
|
|
| І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони, | |
|
28
|
|
| і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам; | |
|
29
|
|
| зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю. | |
|
30
|
|
| Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня. | |
|
31
|
|
| Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його, | |
|
32
|
|
| і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі. | |
|
33
|
|
| А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси. | |
|
34
|
|
| Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі. | |
|
35
|
|
| І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист: | |
|
36
|
|
| «Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися. | |
|
37
|
|
| Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину. | |
|
38
|
|
| І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам. | |
|
39
|
|
| Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися. | |
|
40
|
|
| І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир». | |
|
41
|
|
| У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля; | |
|
42
|
|
| і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв». | |
|
43
|
|
| У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею. | |
|
44
|
|
| А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття. | |
|
45
|
|
| І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування, | |
|
46
|
|
| і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї. | |
|
47
|
|
| І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями. | |
|
48
|
|
| І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло. | |
|
49
|
|
| Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду. | |
|
50
|
|
| Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння, | |
|
51
|
|
| і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля. | |
|
52
|
|
| І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним. | |
|
53
|
|
| І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі. |
