|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами, | |
|
2
|
|
| і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме. | |
|
3
|
|
| І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше». | |
|
4
|
|
| І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром. | |
|
5
|
|
| Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям: | |
|
6
|
|
| «первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися. | |
|
7
|
|
| Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список. | |
|
8
|
|
| І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу. | |
|
9
|
|
| Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших, | |
|
10
|
|
| але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас. | |
|
11
|
|
| Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів. | |
|
12
|
|
| Ми радіємо за вашу славу; | |
|
13
|
|
| нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі. | |
|
14
|
|
| Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах, | |
|
15
|
|
| бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені. | |
|
16
|
|
| Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз. | |
|
17
|
|
| Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства. | |
|
18
|
|
| І ви добре зробите, відповівши нам на них». | |
|
19
|
|
| Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]: | |
|
20
|
|
| «Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися. | |
|
21
|
|
| Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового. | |
|
22
|
|
| Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш. | |
|
23
|
|
| Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те». | |
|
24
|
|
| І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього, | |
|
25
|
|
| і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його. | |
|
26
|
|
| І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч. | |
|
27
|
|
| Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів. | |
|
28
|
|
| І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли. | |
|
29
|
|
| Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні. | |
|
30
|
|
| І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу. | |
|
31
|
|
| Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню. | |
|
32
|
|
| Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні. | |
|
33
|
|
| І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею, | |
|
34
|
|
| бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її. | |
|
35
|
|
| І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї, | |
|
36
|
|
| підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу. | |
|
37
|
|
| Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу. | |
|
38
|
|
| А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори. | |
|
39
|
|
| Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха, | |
|
40
|
|
| але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан. | |
|
41
|
|
| І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан. | |
|
42
|
|
| Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки. | |
|
43
|
|
| І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому. | |
|
44
|
|
| Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна? | |
|
45
|
|
| Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут. | |
|
46
|
|
| І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську; | |
|
47
|
|
| із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним. | |
|
48
|
|
| Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем. | |
|
49
|
|
| Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном. | |
|
50
|
|
| Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися. | |
|
51
|
|
| І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад. | |
|
52
|
|
| А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем. | |
|
53
|
|
| Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх. |
