|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом, | |
|
2
|
|
| і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами. | |
|
3
|
|
| І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста. | |
|
4
|
|
| Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон. | |
|
5
|
|
| Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають, | |
|
6
|
|
| що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ, | |
|
7
|
|
| і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його. | |
|
8
|
|
| Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав. | |
|
9
|
|
| І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає. | |
|
10
|
|
| І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму. | |
|
11
|
|
| І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму. | |
|
12
|
|
| Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно. | |
|
13
|
|
| Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі. | |
|
14
|
|
| І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм; | |
|
15
|
|
| і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання. | |
|
16
|
|
| І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році. | |
|
17
|
|
| Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора. | |
|
18
|
|
| Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою; | |
|
19
|
|
| тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх. | |
|
20
|
|
| Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини. | |
|
21
|
|
| Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян; | |
|
22
|
|
| і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших? | |
|
23
|
|
| Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його; | |
|
24
|
|
| а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують, | |
|
25
|
|
| і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші. | |
|
26
|
|
| І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили. | |
|
27
|
|
| Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх. | |
|
28
|
|
| Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти; | |
|
29
|
|
| прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані, | |
|
30
|
|
| так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни. | |
|
31
|
|
| І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо. | |
|
32
|
|
| Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського. | |
|
33
|
|
| Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами. | |
|
34
|
|
| Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви, | |
|
35
|
|
| і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона. | |
|
36
|
|
| Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього. | |
|
37
|
|
| Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його. | |
|
38
|
|
| Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях. | |
|
39
|
|
| Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники. | |
|
40
|
|
| Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко. | |
|
41
|
|
| І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне. | |
|
42
|
|
| І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів. | |
|
43
|
|
| Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, — | |
|
44
|
|
| і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я; | |
|
45
|
|
| і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік; | |
|
46
|
|
| і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там. | |
|
47
|
|
| Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них. | |
|
48
|
|
| Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион. | |
|
49
|
|
| І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі. | |
|
50
|
|
| Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її. | |
|
51
|
|
| Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння. | |
|
52
|
|
| Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів; | |
|
53
|
|
| продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів; | |
|
54
|
|
| і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце. | |
|
55
|
|
| Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання, | |
|
56
|
|
| повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства. | |
|
57
|
|
| Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство. | |
|
58
|
|
| Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім, | |
|
59
|
|
| і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це. | |
|
60
|
|
| І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли; | |
|
61
|
|
| і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення. | |
|
62
|
|
| І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги. | |
|
63
|
|
| Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто. |
