|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона. | |
|
2
|
|
| Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого. | |
|
3
|
|
| Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці. | |
|
4
|
|
| І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні. | |
|
5
|
|
| І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським, | |
|
6
|
|
| і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною. | |
|
7
|
|
| Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому. | |
|
8
|
|
| Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій. | |
|
9
|
|
| Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг. | |
|
10
|
|
| Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі. | |
|
11
|
|
| Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю. | |
|
12
|
|
| І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх. | |
|
13
|
|
| І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні. | |
|
14
|
|
| Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія, | |
|
15
|
|
| прикрасив святилище і примножив священне начиння. | |
|
16
|
|
| Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися. | |
|
17
|
|
| Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній, | |
|
18
|
|
| то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном. | |
|
19
|
|
| Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням. | |
|
20
|
|
| Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися. | |
|
21
|
|
| Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх | |
|
22
|
|
| і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу. | |
|
23
|
|
| Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона». | |
|
24
|
|
| Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз. | |
|
25
|
|
| Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його? | |
|
26
|
|
| Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу. | |
|
27
|
|
| І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, — | |
|
28
|
|
| у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам: | |
|
29
|
|
| оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій. | |
|
30
|
|
| Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого. | |
|
31
|
|
| Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє, | |
|
32
|
|
| тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню. | |
|
33
|
|
| Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв. | |
|
34
|
|
| Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх. | |
|
35
|
|
| І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій. | |
|
36
|
|
| У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині. | |
|
37
|
|
| Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима. | |
|
38
|
|
| Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство, | |
|
39
|
|
| і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою. | |
|
40
|
|
| Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона, | |
|
41
|
|
| що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний, | |
|
42
|
|
| щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями, | |
|
43
|
|
| щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси. | |
|
44
|
|
| І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку. | |
|
45
|
|
| А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен». | |
|
46
|
|
| І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими. | |
|
47
|
|
| Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма. | |
|
48
|
|
| І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці, | |
|
49
|
|
| а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його. |
