Глава 14
1
В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і еллінів.
2
А невіруючі юдеї розпалили і розлютили проти братії серця язичників.
3
Проте вони пробули тут досить часу, сміливо проповідуючи Господа, Який на свідчення слова благодаті Своєї творив їх руками знамення і чудеса.
4
Тим часом народ у місті розділився: одні були на боці юдеїв, а інші — на боці апостолів.
5
Коли ж язичники та юдеї зі своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити і побити їх камінням,
6
вони, довідавшись про це, відійшли в лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх
7
і там благовістили.
8
У Лістрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.
9
Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення,
10
сказав гучним голосом: «Тобі говорю в ім’я Господа Ісуса Христа: стань прямо на ноги твої». І він відразу скочив і почав ходити.
11
Hарод же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи по-лікаонськи: «Боги в образі людському зійшли до нас».
12
І назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Єрмієм, бо він передував у слові.
13
А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести жертву.
14
Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили:
15
«Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них;
16
Який у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами,
17
хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця нашi».
18
І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому.
19
Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохії та Іконії прийшли деякі юдеї і, коли апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: «Вони не говорять нічого істинного, а все обманюють». І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим.
20
Коли ж ученики зібрались біля нього, він устав і пішов до міста.
21
А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії,
22
зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже.
23
Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого [ті] увірували.
24
І, перейшовши Пісидію, прийшли до Памфилії,
25
і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії;
26
а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.
27
Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам.
28
І перебували там з учениками чимало часу.
