Глава 15
1
Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися».
2
Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим.
3
Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям.
4
Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.
5
Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.
6
Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
7
Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували;
8
і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;
9
і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні.
10
Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести?
11
Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони».
12
Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників.
13
Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене.
14
Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє.
15
І з цим згідні слова пророків, як написано:
16
«Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її,
17
щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це.
18
Відомі Богові споконвіку всі діла його.
19
Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога,
20
а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.
21
Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».
22
Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,
23
написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте.
24
Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали,
25
то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
26
чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
27
Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами.
28
Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного:
29
утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!»
30
Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання.
31
Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.
32
Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її.
33
Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів.
34
Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).
35
Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
36
Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть».
37
Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком,
38
але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані.
39
Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру;
40
а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій,
41
і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви.
