Глава 2
1
Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі.
2
І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували.
3
І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них.
4
І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5
У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами.
6
Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою.
7
І всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8
Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися.
9
Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10
Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти*,
11
критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?»
12
І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: «Що це значить?»
13
А інші, глузуючи, говорили: «Вони напилися вина».
14
Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: «Мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15
вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16
але це те, що провіщав пророк Іоїль:
17
«І буде в останні дні, говорить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19
І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20
Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21
І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться».
22
Мужі ізраїльські! Вислухайте слова ці: Ісуса Hазорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог створив через Hього серед вас, як і самі знаєте,
23
Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24
але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його.
25
Бо Давид говорить про Hього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26
Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27
бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
28
Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм».
29
Мужі-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і був похований, і гріб його у нас до цього дня.
30
Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі його,
31
він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління.
32
Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки.
33
Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34
Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
35
доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх».
36
Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли».
37
Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: «Що нам робити, мужі-браття?»
38
Петро ж сказав їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39
бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40
І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: «Спасайтеся від роду цього лукавого».
41
Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42
Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах.
43
Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі.
44
Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45
І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46
І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47
хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.
