|
Глава 33
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
І було до мене слово Господнє:
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
|
|
2
|
2
|
|
сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем;
|
сы́не человѣ́чь, глаго́ли ко сыно́мъ люді́й твои́хъ и рече́ши къ ни́мъ: земля́, на ню́же а́зъ а́ще наведу́ ме́чь, и по́ймутъ лю́діє земли́ человѣ́ка єди́наго от себе́ и поста́вятъ єго́ себѣ́ во стра́жа,
|
|
3
|
3
|
|
і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ;
|
и у́зритъ ме́чь гряду́щь на зе́млю, и востру́битъ трубо́ю, и проповѣ́сть лю́демъ,
|
|
4
|
4
|
|
і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
|
и услы́шитъ услы́шавый гла́съ трубы́, а не сохрани́тся, и на́йдетъ ме́чь и пости́гнетъ єго́, кро́вь єго́ на главѣ́ єго́ бу́детъ:
|
|
5
|
5
|
|
Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє.
|
я́ко слы́ша гла́съ трубы́ и не сохрани́ся, кро́вь єго́ на не́мъ бу́детъ: а се́й, поне́же сохрани́ся, ду́шу свою́ изба́вилъ.
|
|
6
|
6
|
|
Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража.
|
И стра́жъ, а́ще уви́дитъ ме́чь гряду́щь, и не востру́битъ трубо́ю, [и не проповѣ́сть лю́демъ,] и лю́діє не охраня́тъ себе́, и наше́дъ ме́чь во́зметъ от ни́хъ ду́шу, та́ у́бо беззако́нія ра́ди своєго́ взя́ся, а кро́ве єя́ от руки́ стра́жа взыщу́.
|
|
7
|
7
|
|
І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене.
|
И ты́, сы́не человѣ́чь, во стра́жа да́хъ тя́ до́му Ізра́илеву, и услы́шиши от у́стъ мои́хъ сло́во, и проповѣ́си и́мъ от мене́.
|
|
8
|
8
|
|
Коли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
|
Єгда́ реку́ грѣ́шнику: грѣ́шниче, сме́ртію у́мреши: и не бу́деши глаго́лати [грѣ́шнику], є́же сохрани́тися нечести́вому, [є́же обрати́тся єму́] от пути́ своєго́ [и жи́ву бы́ти єму́], то́й беззако́нникъ во беззако́ніи своє́мъ у́мретъ, а кро́ве єго́ от руки́ твоєя́ взыщу́.
|
|
9
|
9
|
|
Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою.
|
А́ще же ты́ проповѣ́си нечести́вому пу́ть єго́, є́же обрати́тися от него́, и не обрати́тся съ пути́ своєго́, то́й въ нече́стіи своє́мъ у́мретъ, а ты́ ду́шу твою́ изба́вилъ єси́.
|
|
10
|
10
|
|
І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?»
|
И ты́, сы́не человѣ́чь, рцы́ до́му Ізра́илеву: си́це рѣ́сте глаго́люще: пре́лести на́шя и беззако́нія на́ша въ на́съ су́ть, и мы́ въ ни́хъ та́ємъ, и ка́ко на́мъ живы́мъ бы́ти?
|
|
11
|
11
|
|
Скажи їм: живу Я, — говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
|
Рцы́ и́мъ: живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, не хощу́ сме́рти грѣ́шника, но є́же обрати́тися нечести́вому от пути́ своєго́ и жи́ву бы́ти єму́: обраще́ніємъ обрати́теся от пути́ ва́шего зла́го: и вску́ю умира́єте, до́ме Ізра́илевъ?
|
|
12
|
12
|
|
І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність.
|
И ты́, сы́не человѣ́чь, рцы́ ко сыно́мъ люді́й твои́хъ: пра́вда пра́ведника не изба́витъ єго́, въ о́ньже де́нь прельсти́тся: и беззако́ніє беззако́нника не убіє́тъ, въ о́ньже де́нь обрати́тся от беззако́нія своєго́: и пра́ведникъ не мо́жетъ спасти́ся въ де́нь грѣха́ своєго́.
|
|
13
|
13
|
|
Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив.
|
Єгда́ реку́ пра́веднику: жи́знію жи́въ бу́деши: се́й же упова́я на пра́вду свою́ и сотвори́тъ беззако́ніє, вся́ пра́вды єго́ не воспомяну́тся, въ непра́вдѣ своє́й, ю́же сотвори́, въ то́й у́мретъ.
|
|
14
|
14
|
|
А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і буде творити суд і правду,
|
И єгда́ реку́ нечести́вому: сме́ртію у́мреши: и обрати́тся от грѣха́ своєго́ и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду,
|
|
15
|
15
|
|
якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого поганого, — то він буде живий, не помре.
|
и зало́гъ отда́стъ и восхище́ноє возврати́тъ, беззако́нникъ въ за́повѣдехъ жи́зни ходи́ти бу́детъ, є́же не сотвори́ти непра́вды, жи́знію жи́въ бу́детъ и не у́мретъ:
|
|
16
|
16
|
|
Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде живий.
|
вси́ грѣси́ єго́, я́же согрѣши́, не помяну́тся: поне́же су́дъ и пра́вду сотвори́, жи́въ бу́детъ въ ни́хъ.
|
|
17
|
17
|
|
А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь неправий.
|
И реку́тъ сы́нове люді́й твои́хъ: непра́въ пу́ть Госпо́день. И се́, пу́ть и́хъ непра́въ.
|
|
18
|
18
|
|
Коли праведник відступив від праведности своєї і почав чинити беззаконня, — то він помре за те.
|
Єгда́ соврати́тся пра́ведникъ от пра́вды своєя́ и сотвори́тъ беззако́ніє, и у́мретъ въ не́мъ.
|
|
19
|
19
|
|
І коли беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і правду, він буде за те живий.
|
И єгда́ грѣ́шникъ возврати́тся от беззако́нія своєго́ и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду, то́й жи́въ бу́детъ въ ни́хъ.
|
|
20
|
20
|
|
А ви говорите: «неправий путь Господа!» Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його.
|
И се́ є́сть, є́же реко́сте: непра́въ пу́ть Госпо́день. Кому́ждо по путе́мъ єго́ сужду́ ва́мъ, до́ме Ізра́илевъ.
|
|
21
|
21
|
|
У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!»
|
И бы́сть во второєна́десять лѣ́то, ме́сяца вторагона́десять, въ пя́тый де́нь ме́сяца плѣне́нія на́шего, пріи́де ко мнѣ́ от Ієрусали́ма уцѣлѣ́вый глаго́ля: плѣне́нъ бы́сть гра́дъ.
|
|
22
|
22
|
|
Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний.
|
И рука́ Госпо́дня бы́сть на мнѣ́ въ ве́черъ, пре́жде прише́ствія єго́, и отве́рзе уста́ моя́, до́ндеже пріи́де ко мнѣ́ зау́тра: и отве́рзшаяся уста́ моя́ не затвори́шася ктому́.
|
|
23
|
23
|
|
І було до мене слово Господнє:
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
|
|
24
|
24
|
|
сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння».
|
сы́не человѣ́чь, живу́щіи на опустѣ́вшихъ мѣ́стѣхъ во земли́ Ізра́илевѣ глаго́лютъ: єди́нъ бя́ше Авраа́мъ и одержа́ше зе́млю, а мы́ мно́жайшіи єсмы́, на́мъ дана́ є́сть земля́ во одержа́ніє.
|
|
25
|
25
|
|
Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею?
|
Того́ ра́ди рцы́ и́мъ: си́це глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поне́же съ кро́вію я́сте и о́чи ва́ши воздвиго́сте ко кумі́ромъ и кро́вь пролива́єте, и зе́млю ли наслѣ́дите?
|
|
26
|
26
|
|
Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
|
ста́сте съ мече́мъ ва́шимъ, сотвори́сте ме́рзости, и кі́йждо жену́ бли́жняго своєго́ оскверни́сте, и та́ко ли зе́млю и́мате наслѣ́дити?
|
|
27
|
27
|
|
Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці.
|
Того́ ра́ди рцы́ и́мъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: живу́ а́зъ, я́ко паду́тъ мече́мъ су́щіи во опустѣ́вшихъ, и и́же на лицы́ по́ля, звѣре́мъ по́льнымъ предаду́тся на изъяде́ніє, и су́щыя во градѣ́хъ и и́же въ пеще́рахъ сме́ртію поражу́,
|
|
28
|
28
|
|
І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих.
|
и да́мъ зе́млю на опустѣ́ніє, и поги́бнетъ го́рдость крѣ́пости єя́, и опустѣ́ютъ го́ры Ізра́илевы, зане́же не бу́детъ проходя́щаго:
|
|
29
|
29
|
|
І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили.
|
и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь: и сотворю́ зе́млю и́хъ пу́сту, и опустѣ́єтъ всѣ́хъ ра́ди ме́рзостей и́хъ, я́же сотвори́ша.
|
|
30
|
30
|
|
А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа».
|
И ты́, сы́не человѣ́чь, сы́нове люді́й твои́хъ глаго́лющіи о тебѣ́ у забра́лъ и во вратѣ́хъ дворо́въ, и глаго́лютъ кі́йждо ко бли́жнему своєму́ и кі́йждо ко бра́ту своєму́, глаго́люще: собери́мся и услы́шимъ исходя́щая от у́стъ Госпо́днихъ.
|
|
31
|
31
|
|
І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх.
|
И прихо́дятъ къ тебѣ́, я́коже схо́дятся лю́діє, и сѣдя́тъ лю́діє мои́ предъ тобо́ю, и послу́шаютъ глаго́ловъ твои́хъ, и не сотворя́тъ и́хъ: поне́же лжа́ во устѣ́хъ и́хъ, и вслѣ́дъ скве́рнъ и́хъ се́рдце и́хъ хо́дитъ.
|
|
32
|
32
|
|
І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.
|
И бу́деши и́мъ я́ко гла́съ пѣ́снивца сладкогла́снаго благосли́чнаго, и услы́шатъ глаго́лы твоя́, и не сотворя́тъ и́хъ.
|
|
33
|
33
|
|
Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк.
|
И єгда́ пріи́деши, реку́тъ: се́, пріи́де. И увѣ́дятъ, я́ко проро́къ бѣ́ средѣ́ и́хъ.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.