|
Глава 34
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
|
І було до мене слово Господнє:
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
|
|
2
|
2
|
|
сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі?
|
сы́не человѣ́чь, прорцы́ на па́стыри Ізра́илевы, прорцы́ и рцы́ па́стыремъ: сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь:
|
|
3
|
3
|
|
Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець заколювали, а стада не пасли.
|
оле, па́стыріє Ізра́илевы! єда́ пасу́тъ па́стыріє сами́хъ себе́? не ове́цъ ли пасу́тъ па́стыріє? се́, млеко́ ядите́ и во́лною одѣва́єтеся и ту́чноє закала́єте, а ове́цъ мои́хъ не пасе́те:
|
|
4
|
4
|
|
Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю.
|
изнемо́гшаго не подъя́сте и боля́щаго не уврачева́сте, и сокруше́ннаго не обяза́сте и заблужда́ющаго не обрати́сте, и поги́бшаго не взыска́сте и крѣ́пкоє оскорби́сте трудо́мъ и вла́стію наказа́сте я́ и наруга́ніємъ.
|
|
5
|
5
|
|
І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому.
|
И разсы́пашася о́вцы моя́, поне́же не имѣ́яху па́стырей, и бы́ша на изъяде́ніє всѣ́мъ звѣре́мъ се́лнымъ.
|
|
6
|
6
|
|
Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх.
|
И расточи́шася о́вцы моя́ по всѣ́мъ гора́мъ и [заблуди́ша] по всѣ́мъ холмо́мъ высо́кимъ, и на лицы́ всея́ земли́ разсы́пашася о́вцы моя́, и не бѣ́ взыска́ющаго, ни обраща́ющаго.
|
|
7
|
7
|
|
Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє.
|
Того́ ра́ди, о, па́стыріє, слы́шите сло́во Госпо́дне:
|
|
8
|
8
|
|
Живу Я! — говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, —
|
живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, поне́же учине́на су́ть стада́ моя́ въ расхище́ніє, и о́вцы моя́ бы́ша во снѣде́ніє всѣ́мъ звѣре́мъ се́лнымъ, зане́же нѣ́сть па́стырей, и не поиска́ша па́стыріє ове́цъ мои́хъ, но пасо́ша па́стыріє сами́хъ себе́, а ове́цъ мои́хъ не пасо́ша:
|
|
9
|
9
|
|
за те, пастирі, вислухайте слово Господнє.
|
сего́ ра́ди, па́стыріє, слы́шите сло́во Госпо́дне,
|
|
10
|
10
|
|
Так говорить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх.
|
сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ на па́стыри, и взыщу́ ове́цъ мои́хъ от ру́къ и́хъ, и отста́влю я́ от па́ствы ове́цъ мои́хъ, и не бу́дутъ пасти́ и́хъ па́стыріє: ниже́ сами́хъ себе́ и́мутъ пасти́, и отиму́ о́вцы моя́ изъ у́стъ и́хъ, и ктому́ не бу́дутъ и́мъ на изъяде́ніє.
|
|
11
|
11
|
|
Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх.
|
Сего́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ взыщу́ ове́цъ мои́хъ и присѣщу́ и́хъ:
|
|
12
|
12
|
|
Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий.
|
я́коже присѣща́єтъ пасту́хъ па́ству свою́ въ де́нь, єгда́ є́сть о́блаченъ и мгля́нъ, средѣ́ ове́цъ свои́хъ разлуче́ныхъ, та́ко взыщу́ ове́цъ мои́хъ и изба́влю я́ от вся́каго мѣ́ста, а́може су́ть разсы́паны въ де́нь о́блаченъ и примра́ченъ.
|
|
13
|
13
|
|
І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї.
|
И изведу́ я́ от язы́къ и соберу́ я́ от стра́нъ, и введу́ я́ въ зе́млю и́хъ и упасу́ я́ на гора́хъ Ізра́илевыхъ и въ де́брехъ и во все́мъ селе́ніи земли́,
|
|
14
|
14
|
|
Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пастися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих.
|
на па́жити бла́зѣ упасу́ я́, на горѣ́ высо́цѣ Ізра́илевѣ: и бу́дутъ огра́ды и́хъ та́мо, и у́спнутъ и почі́ютъ та́мо въ пи́щи бла́зѣ, и на па́жити ту́чнѣ упасу́тся на гора́хъ Ізра́илевыхъ.
|
|
15
|
15
|
|
Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог.
|
А́зъ упасу́ о́вцы моя́ и а́зъ упоко́ю я́, и уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ є́смь Госпо́дь.
|
|
16
|
16
|
|
Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою.
|
Сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: поги́бшеє взыщу́ и заблуди́вшеє обращу́, и сокруше́нноє обяжу́ и немощно́є укрѣплю́, и крѣ́пкоє снабдю́ и упасу́ я́ съ судо́мъ.
|
|
17
|
17
|
|
Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом.
|
И вы́, о́вцы моя́, сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ разсужду́ между́ овце́ю и овце́ю, и овно́мъ и козло́мъ.
|
|
18
|
18
|
|
Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими,
|
Не дово́лно ли ва́мъ, я́ко на бла́зѣй па́жити пасо́стеся, и оста́нокъ па́жити ва́шея нога́ми ва́шими попира́сте, и устоя́вшуюся во́ду пива́сте, и оста́нокъ нога́ми ва́шими возмуща́сте,
|
|
19
|
19
|
|
так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?
|
и о́вцы моя́ попра́ніємъ но́гъ ва́шихъ живя́ху, и возмуще́нную во́ду нога́ми ва́шими пія́ху?
|
|
20
|
20
|
|
Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою.
|
Того́ ра́ди сія́ глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: се́, а́зъ разсужду́ между́ овча́темъ си́льнымъ и между́ овча́темъ немощны́мъ.
|
|
21
|
21
|
|
Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, —
|
Ре́брами и плеща́ми ва́шими рѣ́ясте и рога́ми ва́шими бодо́сте, и вся́коє немощно́є пха́сте, до́ндеже изгна́сте я́ во́нъ:
|
|
22
|
22
|
|
то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею.
|
и спасу́ о́вцы моя́, и ктому́ не бу́дутъ на разграбле́ніє, и разсужду́ между́ овча́темъ и овча́темъ, и между́ овно́мъ и овно́мъ:
|
|
23
|
23
|
|
І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем.
|
и возста́влю и́мъ па́стыря єди́наго, и упасе́тъ я́, раба́ моєго́ даві́да, то́й упасе́тъ я́, [и то́й упоко́итъ я́,] и бу́детъ и́мъ па́стырь,
|
|
24
|
24
|
|
І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це.
|
а́зъ же Госпо́дь бу́ду и́мъ въ Бо́га, и ра́бъ мо́й даві́дъ кня́зь средѣ́ и́хъ: а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ.
|
|
25
|
25
|
|
І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах.
|
И завѣща́ю даві́дови завѣ́тъ ми́рный, и потреблю́ звѣ́ри злы́ от земли́, и вселя́тся въ пусты́ни, упова́юще у́спнутъ въ дубра́вахъ.
|
|
26
|
26
|
|
Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення.
|
И да́мъ и́мъ о́крестъ горы́ моєя́ благослове́ніє, и испущу́ до́ждь ва́мъ во вре́мя своє́, до́ждь благослове́нія.
|
|
27
|
27
|
|
І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх.
|
И древеса́ на по́ли дадя́тъ пло́дъ сво́й, и земля́ да́стъ си́лу свою́, и вселя́тся на земли́ своє́й съ наде́ждею ми́ра, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ є́смь Госпо́дь, єгда́ сокрушу́ у́зы и́га и́хъ: и изба́влю я́ изъ руки́ порабо́тившихъ я́,
|
|
28
|
28
|
|
Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх.
|
и не бу́дутъ ктому́ во плѣне́ніє язы́комъ, и звѣ́ріє земні́и не поядя́тъ и́хъ ктому́: и вселя́тся съ наде́ждею, и не бу́детъ устраша́яй и́хъ.
|
|
29
|
29
|
|
І вирощу у них насадження славне, і не будуть уже гинути від голоду на землі і терпіти посоромлення від народів.
|
И возста́влю и́мъ са́дъ ми́ренъ, и не бу́дутъ ктому́ ма́лы число́мъ на земли́, и не бу́дутъ погубле́ни гла́домъ на земли́, и не пріи́мутъ ктому́ укоре́нія от язы́къ:
|
|
30
|
30
|
|
І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог,
|
и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ є́смь Госпо́дь Бо́гъ и́хъ съ ни́ми, а ті́и лю́діє мои́ до́мъ Ізра́илевъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь:
|
|
31
|
31
|
|
і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог.
|
вы́ же о́вцы моя́ и о́вцы па́ствы моєя́ єсте́, и а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.