Глава 2
1
Тому ми повинні бути особливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти.
2
Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було тверде і всякий злочин і непослух одержували справедливу кару,
3
то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочатку проповідане Господом, ствердилось у нас тими, хто чув від Нього,
4
при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними силами і даруванням Духа Святого з Його волі?
5
Бо не ангелам Бог підкорив майбутній всесвіт, про який говоримо;
6
навпаки, хтось десь засвідчив, кажучи: «Що є чоловік, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти відвідуєш його?
7
Hебагато Ти принизив його перед ангелами; славою і честю вінчав його і поставив його над ділами рук Твоїх,
8
усе підкорив під ноги його». Коли ж підкорив йому все, то не лишив нічого непідкореним йому. Hині ж ще не бачимо, щоб усе було йому підкорене;
9
але бачимо, що за перетерплення смерти увінчаний славою і честю Ісус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всіх.
10
Бо належало, щоб Той, для Якого все і від Якого все, Той, Хто приводить багатьох синів у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання.
11
Адже Хто освячує і хто освячується, всі — від Єдиного; тому Він не соромиться називати їх браттями, кажучи:
12
«Оповіщу ім’я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспіваю Тебе».
13
І ще: «Я буду надіятися на Hього». І ще: «Ось Я і діти, яких дав Мені Бог».
14
А оскільки діти причетні плоті і крови, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола,
15
і визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабстві.
16
Бо не ангелів приймає Він, але приймає сíм’я Авраамове.
17
Тому Він повинен був у всьому уподібнитися браттям, щоб бути милостивим і вірним первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за гріхи народу.
18
Бо оскільки Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти.
