Глава 9
1
Перший завіт мав постанову про Богослужіння і святилище земне;
2
бо побудована була скинія перша, в якій був світильник і трапеза та жертовні хліби і яка називається «святе».
3
За другою ж завісою була скинія, названа «Святе святих»,
4
яка мала золоту кадильницю і обкутий з усіх боків золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,
5
а над ним херувими слави, що осіняли вівтар; про що не час тепер говорити докладно.
6
При такому влаштуванні, до першої скинії завжди входять священики відправляти Богослужіння;
7
а до другої — раз на рік один тільки первосвященик, не без крови, яку приносить за себе і за гріхи народу.
8
Цим Дух Святий показує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть перша скинія.
9
Вона є образ теперішнього часу, за якого приносяться дари і жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить.
10
І вони зі стравами і напоями та різноманітними обмиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.
11
Але Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скинією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,
12
і не з кров’ю козлів і телят, але зі Своєю Кров’ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне відкуплення.
13
Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,
14
то тим більше Кров Христа, Який Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу Живому і істинному!
15
І тому Він є Посередник Нового Завіту, щоб внаслідок смерти Його, яка сталася для відкуплення від злочинів, заподіяних за першого завіту, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне.
16
Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповітника,
17
бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий.
18
Чому і перший завіт був утверджений не без крови.
19
Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом і окропив як саму книгу, так і весь народ,
20
кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог.
21
Також окропив кров’ю і скинію та всі богослужбові сосуди.
22
Та майже все за законом очищається кров’ю, і без проливання крови не буває прощення.
23
Отже, образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне — жертвами, кращими від цих.
24
Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, створене за зразком істинного, але в саме небо, щоб постати нині за нас перед лице Боже,
25
і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященик входить у святилище щороку з чужою кров’ю;
26
інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, з’явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю.
27
І як людям визначено один раз умерти, а потім суд,
28
так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.
