Глава 6
1
Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до довершеностi; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і віри в Бога,
2
вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3
І це зробимо, якщо Бог дозволить.
4
Бо неможливо — тих‚ що один раз просвітилися‚ і прийняли дар небесний‚ і стали причасниками Духа Святого,
5
і скуштували доброго слова Божого, і сили майбутнього віку,
6
і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7
Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дістає благословення від Бога;
8
а та, на якій ростуть терня й будяки, негідна і близька до прокляття, кінець якого — спалення.
9
Втім, щодо вас, улюблені, ми сподіваємося, що ви у кращому стані і дотримуєтеся спасіння, хоча й говоримо так.
10
Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любови, яку ви виявили в ім’я Його, послуживши і служачи святим.
11
Бажаємо ж, щоб кожен із вас, для повної впевнености в надії, виявляв таку саму старанність до кінця,
12
щоб ви не розлінились, а наслідували тих, які вірою та довготерпінням успадковують обітниці.
13
Бог, даючи обітницю Авраамові, оскільки не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,
14
кажучи: «Істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе».
15
І так Авраам, завдяки довготерпінню, одержав обіцяне.
16
Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.
17
Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив клятву,
18
щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,
19
яка для душі є неначе якір безпечний і міцний і входить аж до середини за завісу,
20
куди предтечею за нас увійшов Ісус, зробившись Первосвящеником навік за чином Мелхиседековим.
