Глава 12
|
Глава 12
|
1
|
1
|
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. | Въ то врэмz приде исусъ сквозэ сэания. ученици же ѥго възалкаша сz и начzшz въстрьгати класы и эсти. |
2
|
2
|
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. | фарисэи же видэвъше рэша ѥму: се ученiци твои творzть. ѥгоже не достоить творити въ сѫботы. |
3
|
3
|
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? | онъ же рече имъ: нэсте ли чьли чьто сътвори давыдъ ѥгда възалка самъ и иже съ нимь бэахѫ; |
4
|
4
|
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? | како въниде въ храмъ божии и хлэбы прэдъложения снэсть ихъже не достоино ѥму бэ эсти ни сѫщиимъ съ нимь тъкъмо иереомъ ѥдинэмъ; |
5
|
5
|
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? | ли нэсте чьли въ законэ яко въ сѫботы иереи въ цьркъви сѫботѫ скврьнzть и неповиньни сѫть; |
6
|
6
|
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. | глаголѭ вамъ яко црькъве болии ѥсть сьде. |
7
|
7
|
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. | аще ли бысте вэдэли чьто ѥсть милости хощѫ а не жрьтвэ ни коли же убо бысте осѫждили неповиньныихъ. |
8
|
8
|
Бо Син Людський є господарем і суботи. | господь бо ѥсть сѫботэ сынъ чловэчьскыи. |
9
|
9
|
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. | и прэшедъ отътѫду приде на съньмище ихъ. |
10
|
10
|
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. | и се чловэкъ бэ ту рѫкѫ имы сухѫ. и въпросишz и глаголѭще аще достоить въ сѫботѫ цэлити да на нь възглаголѭть. |
11
|
11
|
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? | онъ же рече имъ: къто ѥсть отъ васъ чловэкъ. иже имать овьчz ѥдино и аще въпадеть сz въ ямѫ въ сѫботѫ не изьметь ли ѥго; |
12
|
12
|
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. | кольми убо лучеи ѥсть чловэкъ овьчате. тэмьже достоить въ сѫботѫ добро творити. |
13
|
13
|
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. | тъгда глагола чловэку: простьри рѫкѫ твоѭ и простьре. и утвьрди сz цэла якоже и другаѩ. |
14
|
14
|
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. | фарисеи ишьдъше съвэтъ сътвориша на нь како и погубzть. исусъ же разумэвъ отиде отътѫду. Въ оно времiа. |
15
|
15
|
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. | въ слэдъ iс7а идоша народи мнози. и цэли я всz. |
16
|
16
|
І заборонив, щоб не являли Його. | и запрэти имъ. да не явэ ѥго сътворzть. |
17
|
17
|
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: | да събUдетьсz реченое прbркмь. исаиемь глаголющемь. |
18
|
18
|
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. | се отрокъ мои ѥго же изволихъ. възлюблѥныи. на нь же бlгоизволи дш7а моя. положю д¦ъ мои на нѥмь. и сUдъ языкомъ възвэстить. |
19
|
19
|
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; | не прэречеть ни възпиѥть. ни Uслышить. никто же на распUтии глаc ѥго. |
20
|
20
|
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; | тръсти съкрUшены не преломить. и ризы въньмъшасz не Uгасить. дондеже възведеть на побэдU сUдъ. |
21
|
21
|
і на ім’я Його уповатимуть народи. | и на имя ѥго языци Uпъвають. |
22
|
22
|
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. | Тъгда приведоша къ нему бэсьнуѭщь сz слэпъ и нэмъ и исцэли и. яко слэпыи и нэмыи глаголааше и глzдааше. |
23
|
23
|
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? | и дивляахѫ сz вьси народи глаголѭще: еда сь ѥсть сынъ давыдовъ; |
24
|
24
|
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. | фарисеи же слышавъше рэшz: сь не изгонить бэсъ тъкъмо о вельзавулэ кънzзи бэсъ. |
25
|
25
|
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. | вэды же исусъ мысли ихъ рече имъ: вьсяко царьство раздэль сz на сz запустэѥть и вьсякъ градъ ли домъ раздэль сz на сz не станеть. |
26
|
26
|
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? | и аще сотона сотонѫ изгонить на сz разделилъ сz ѥсть. како убо станеть царьствиѥ ѥго; |
27
|
27
|
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. | и аще азъ вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонѩть; сего ради ти вамъ бѫдѫть сѫдиѩ. |
28
|
28
|
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. | аще ли о дусэ божии азъ изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ. |
29
|
29
|
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. | ли како можеть къто вънити въ домъ крэпъкааго и съсѫды ѥго расхытити аще не прьвэѥ съвzжеть крэпъкааго и тъгда домъ ѥго расхытить; |
30
|
30
|
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. | иже нэсть съ мъною на мz ѥсть. иже не събираѥть. съ мъною растачzѥть. |
31
|
31
|
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. | сего ради гlю вамъ. вьсzкъ грэхъ хѫла tпUститьсz члв7комъ. а ѥже на д¦ъ хUла. не tпUститьсz чlвкомъ. |
32
|
32
|
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. | иже колижьдо речеть слово на сн7а члв7чьскааго tпѫститьсz ѥмU. а иже речеть на д¦а с™го. не tпUститьсz ѥмѫ. ни въ сь вэкъ ни въ грzдUщии. |
33
|
33
|
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. | ли сътворить дрэво добро и плодъ ѥго добръ. ли сътворить древо зъло и плодъ ѥго зълъ. t плода бо дрэво познано бUдеть. |
34
|
34
|
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. | ищzдия ѥхиднова. како можете добро гlати зъли сUще. t избытъка бо ср7дцю Uста гlють. |
35
|
35
|
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. | добрыи чlвкъ t добраго съкровища износить добрая. а зълыи чlвкъ t зълаго съкровищz. износить зълая. |
36
|
36
|
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: | гlю же вамъ. яко всzко слово праздьно. ѥже аще гlють чlвци. въздадzть о немь слово. въ дн7ь сUдьныи. |
37
|
37
|
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. | t словесъ бо своихъ. оправьдишисz и словесы своими осUдишисz. |
38
|
38
|
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. | тъгда отъвэщашz нэции отъ кънижьникъ и фарисеи глаголѭще: учителю хощемъ отъ тебе знамениѥ видэти. |
39
|
39
|
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. | онъ же отъвэщавъ рече имъ: родъ лѫкавъ и любодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка. |
40
|
40
|
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. | яко бо бэ иона въ чрэвэ китовэ три дьни и три нощи тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ срьдци землѩ три дьни и три нощи. |
41
|
41
|
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. | мѫжи ниневитьстии въстанѫть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдzть и. яко покаяшz сz проповэдиѭ иониноѭ и се болѥ ионы сьде. |
42
|
42
|
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. | царица южьская въстанеть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдить и. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонѩ и се болѥ соломона сьде. |
43
|
43
|
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. | ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьна мэста. ища покоѩ и не обрэтаѥть. |
44
|
44
|
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. | тъгда речеть: възвращѫ сz въ храмъ мои. отнѭдуже изидохъ. и пришьдъ обрzщеть и праздьнъ пометенъ украшенъ. |
45
|
45
|
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. | тъгда идеть и поиметь съ собоѭ седмь инэхъ духъ люштьшь себе. и въшьдъше живѫть ту. и бѫдѫть послэдьняя чловэка того горьша пьрвыихъ. тако бѫдеть и роду сему лѫкавууму. |
46
|
46
|
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. | ѥще ѥму глаголѭщу къ народомъ се мати и братия ѥго стояахѫ вънэ ищѫще глаголати ѥму. |
47
|
47
|
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. | рече же ѥму ѥдинъ: се мати твоя и братия твоя вънэ стоѩть хотzще глаголати къ тебэ. |
48
|
48
|
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? | онъ же отъвэщавъ рече къ глаголѭщууму: къто ѥсть мати моя и къто сѫть братия моя; |
49
|
49
|
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | и простьръ рѫкѫ своѭ на ученикы своѩ и рече: се мати моя и братия моя. |
50
|
50
|
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. | иже бо аще творить волѭ отьца моѥго. иже ѥсть на небесехъ тъ братъ мои и сестра и мати ѥсть. |