|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників | И ѥгда приближисz исусъ въ иерусалимъ и приде въ виfфагиѭ къ горэ елеоньстэи тъгда посъла дъва ученика |
|
2
|
2
|
| і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. | глаголѩ има: идэта въ вьсь яже ѥсть прямо вама. и абиѥ обрzщета осьлz привzзано и жрэбz съ нимь. и отърэшьша приведэта ми. |
|
3
|
3
|
| І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. | и аще речеть къто вама чьто. речета яко господь трэбуѥтъ ѥю. и абиѥ же посълѥтъ я. |
|
4
|
4
|
| Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: | се же вьсе бысть да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѫщемь: |
|
5
|
5
|
| скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. | рьцэте дъщери сионовэ: се царь твои идеть къ тебэ кротъкъ и въсэдъ на осьлz и жрэбz сына ярьмьнича. |
|
6
|
6
|
| Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: | шьдъша же ученика и сътворьша якоже повелэ има исусъ. |
|
7
|
7
|
| привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. | приведосте осьлz и жрэбz и възложишz врьху ѥю ризы своѩ и въсэде врьху ихъ. |
|
8
|
8
|
| Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. | мъножаише же народи постьлашz ризы своѩ по пѫти. друзии же рэзаахµ вэтви отъ дрэва и постилаахѫ по пути. |
|
9
|
9
|
| Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! | народи же ходzщеи прэдъ нимь и въ слэдъ зъваахѫ глаголѭще: осанъна сыну давыдову. благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. осанъна въ вышьнихъ. |
|
10
|
10
|
| І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? | и въшьдъшу ѥму въ иерусалимъ потрzсе сz вьсь градъ глаголѩ: къто сь ѥсть; |
|
11
|
11
|
| Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. | народи же глаголаахѫ яко сь ѥсть исусъ пророкъ иже отъ назарееfа галилеискааго. |
|
12
|
12
|
| І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. | И въниде исусъ въ црькъвь божиѭ и изгъна вьсz продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ испроврьже и сэдалища продаѭщиихъ голѫби. |
|
13
|
13
|
| І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. | и глагола имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ. |
|
14
|
14
|
| І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. | и пристѫпишz къ нѥму хромии и слэпии въ црькъви и исцэли ѩ. |
|
15
|
15
|
| А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились | видэвъше же архиереи и кънижьници чудеса яже сътвори исусъ и отрокы зовѫщz въ црькъви и глаголѭщz осанъна сыну давыдову негодовашz. |
|
16
|
16
|
| і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? | и рекоша ѥму: слышиши ли чьто си глаголѭть; исусъ же рече имъ: еи. нэсте ли ни коли же чьли яко из устъ младеничь и съсѫщиихъ съврьшилъ ѥси хвалѫ; |
|
17
|
17
|
| І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. | и оставль ѩ изиде вънъ из града въ виfаниѭ. и удвори сz ту. |
|
18
|
18
|
| Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. | утро же възъвращь сz въ градъ възалъка. |
|
19
|
19
|
| Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. | и узрэвъ смокъвьницѫ ѥдинѫ при пѫти приде къ нѥи и ни чесо же не обрэте на нѥи тъкъмо листвиѥ ѥдино и глагола ѥи: да ни коли же плода отъ тебе не бѫдеть въ вэкъ. и абиѥ исъше смокъвьница. |
|
20
|
20
|
| Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? | и видэвъше ученици дивишz сz глаголѭще: како абиѥ исъше смокъвьница; |
|
21
|
21
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; | отъвэщавъ же исусъ рече имъ: аминъ глаголѭ вамъ: аще имате вэрѫ не усѫмьните сz. не тъкъмо смокъвьничьноѥ створите нъ аще и горэ сеи речете: двигни сz и въвьрьзи сz въ море бѫдеть. |
|
22
|
22
|
| і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. | и вьсего ѥгоже въспросите въ молитвэ вэруѭще примете. |
|
23
|
23
|
| І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? | и ѥгда приде въ црькъвь пристѫпишz къ нѥму учzщу архиереи и старьцы людьстии глаголѭще: коѥѭ властиѭ си твориши и къто ти дасть область сиѭ; |
|
24
|
24
|
| Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. | отъвэщавъ же исусъ рече имъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе ѥже аще речете мънэ и азъ вамъ рекѫ коѥѭ властиѭ си творѭ. |
|
25
|
25
|
| Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? | крьщениѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловкэъ; они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть намъ по что убо не ѩшz ѥму вэры; |
|
26
|
26
|
| А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. | аще ли речемъ отъ чловэкъ боимъ сz народа вьси бо яко пророка имѫть иоана. |
|
27
|
27
|
| І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. | отъвэщавъше же исусови рекошz: не вэмъ. рече имъ и тъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ си творѭ. |
|
28
|
28
|
| А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. | Чьто же сz мънить вамъ: чловэкъ ѥтеръ имэ дъвэ чадэ и пришедъ къ прьвуу му рече: чzдо иди дьньсь дэлаи въ виноградэ моѥмь. |
|
29
|
29
|
| Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. | онъ же отъвэщавъ рече: не хощѫ. послэдь же раскаявъ сz иде. |
|
30
|
30
|
| І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. | и пристѫпль къ другуу му рече такожде. онъ же отъвэщавъ рече: азъ идѫ господи и не иде. |
|
31
|
31
|
| Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. | кы отъ обою сътвори волѭ отьчѫ; глаголашz ѥму: пьрвыи. глагола имъ исусъ: аминъ глаголѭ вамъ яко мытариѥ и любодэицz варяѭть вы въ царьствии божии. |
|
32
|
32
|
| Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. | приде бо иоанъ крьститель пѫтьмь правьдьнъмь и не ѩсте ѥму вэры. мытаре же и любодэицz ѩша ѥму вэрѫ. вы же видэвъше и не раскаясте сz послэдь ѩти ѥму вэрѫ. |
|
33
|
33
|
| Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. | Рече Gь притъчю сию. чlвкъ ѥтеръ бэ домовитъ. иже насади виноградъ. оплотъми и огради. ископа въ немь точило. и съзъда стълпъ. и въдастъ и дэлателемъ и отиде. |
|
34
|
34
|
| Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. | ѥгда же приде врэмz плодомъ. посъла рабы своя къ дэлателемъ. прияти плодъ ѥго. |
|
35
|
35
|
| Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. | и имъше дэлателе рабы ѥго. ового бишz ового же Uбишz. ового же камениѥмь побишz. |
|
36
|
36
|
| Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. | пакы посъла ины рабы мъножzишz пьрвыихъ. и сътворишz имъ то же. |
|
37
|
37
|
| Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. | послэдь же посъла къ нимъ сн7ъ свои гlz. Uсрамлzютьсz сн7а моѥго. |
|
38
|
38
|
| Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. | дэлателе же ѥгда Uзьрэшz сн7ъ рэшz въ себэ. сь ѥсть наслэдьникъ придэте и Uбиѥмы и. и Uдьржимъ достояниѥ ѥго. |
|
39
|
39
|
| І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. | и имъше и изведоша и вънъ из винограда и Uбишz и. |
|
40
|
40
|
| Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? | ѥгда же придеть ги7нъ винограда. чьто сътворить дэлателемъ симъ. |
|
41
|
41
|
| Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. | гlаша ѥмU зълыи зълэ погUбить я. и виноградъ прэдасть инэмъ дэлателемъ. иже въздадzть ѥмU плодъ въ врэмена своя. |
|
42
|
42
|
| Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. | гlа имъ iс7ъ. нэсте ли чьли николи же въ кънигахъ. камень ѥго же не врэдU сътворишя зиждющии. сь бысть. въ главU UгълU. t б7а бысть си. и ѥсть дивьна въ очию нашею. |
|
43
|
43
|
| Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. | сего ради глаголѭ вамъ яко отъиметь сz отъ васъ царьствиѥ божиѥ и дасть сz языку творzщууму плодъ ѥго. |
|
44
|
44
|
| І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. | и падыи на камене семь съкрушить сz а на нѥмьже падеть сътреть и. |
|
45
|
45
|
| І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. | и слышавъше архиереи и фарисеи притъчѫ ѥго разумэшz яко о нихъ глаголааше. |
|
46
|
46
|
| І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. | и ищѫще ѩти и убояшz сz народа понеже яко пророка имэяхѫ и. |
