|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла, | Нечєсти1вымъ же до концA без8 ми1лости ћрость нaйде: предвёдэ бо и4хъ и3 б{дущаz, |
|
2
|
2
|
| що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними, | ћкw тjи tпусти1вшіи, є4же tити2, и3 со тщaніемъ предпослaвше и5хъ, поженyтъ в8слёдъ раскazвшесz: |
|
3
|
3
|
| бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів. | є3щe бо въ рукaхъ и3мёюще рыд†ніz и3 сётующе над8 гробaми мeртвыхъ, и4нъ себЁ взsша п0мыслъ безyміz, и3 и5хже молsще и3згнaша, си1хъ ѓки бэглецє1въ гонsху. |
|
4
|
4
|
| Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук, | Влечaше бо и5хъ къ семY концY дост0йнаz нyжда, и3 приклю1чшихсz забhтіе вложи2, да и3 пр0чую къ мучeніємъ принап0лнzтъ кaзнь: |
|
5
|
5
|
| і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть. | и3 лю1діе ќбw твои2 преслaвное путьшeствіе прeйдутъ, nни1 же стрaнну њбрsщутъ смeрть. |
|
6
|
6
|
| Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими. | Всe бо творeніе во своeмъ є3мY р0дэ пaки свhше преwбразовaшесz, служaщее св0йствєннымъ твои6мъ повелёніємъ, да џтроцы твои2 сохранsтсz невреждeни. |
|
7
|
7
|
| З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина. | W$блакъ њсэнszй п0лкъ и4хъ, и3 и3з8 преждебhвшіz воды2 tкрhтіе сухjz земли2 kви1сz, и3 и3з8 м0рz чермнaгw пyть невозбрaненъ, и3 п0ле ѕлaчное t волнeніz ѕёлнагw: |
|
8
|
8
|
| Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса. | и4мже вeсь kзhкъ пр0йде, твоeю рук0ю покровeни, ви1дzще ди6внаz чудесA. |
|
9
|
9
|
| Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх, | Ћкоже бо к0ни насhтишасz, и3 ћкw ѓгнцы взыгрaшасz, хвaлzще тS, гDи, и3збaвльшаго и5хъ: |
|
10
|
10
|
| бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб. | воспомzнyша бо є3щE, ±же во њбитaніи и4хъ, кaкw ќбw вмёстw рождeніz жив0тныхъ и3зведE землS скн‡пы, вмёстw же рhбъ и3зрhгну рэкA мн0жество жaбъ. |
|
11
|
11
|
| А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі, | Послэди1 же ви1дэша и3 н0вое рождeніе пти1цъ, є3гдA похотёніемъ подви1гшесz, проси1ша слaдостныz пи1щи. |
|
12
|
12
|
| бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу, | Во ўтэшeніе бо взыд0ша и5мъ t м0рz крaстєли: и3 мучє1ніz грBшнымъ наид0ша, не без8 бhвшихъ знaменій си1лою м0лній: прaведнэ бо пострадaша за сво‰ ѕлHбы, |
|
13
|
13
|
| бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців. | и4бо лютёйшее ненавидёніе стрaнныхъ соверши1ша: и3нjи ќбw незнaемыхъ не пріeмлzху пришeлцєвъ, сjи же благодётелей стрaнныхъ порабощaху. |
|
14
|
14
|
| І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих, | И# не т0кмw, но ѓще к0е разсмотрeніе бyдетъ и4хъ: занE враждeбнw пріeмлzху чуждhхъ. |
|
15
|
15
|
| а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами. | Сjи же съ прaзднествами пріeмше приwбщи1вшихсz ўжE и4хъ њбhчаємъ, жесточaйшими њѕл0биша трудaми. |
|
16
|
16
|
| Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері. | Побіeни же бhша и3 њслэплeніемъ, ћкоже џніи при двeрехъ прaведника, є3гдA вели1кою њбложeни тм0ю, кjйждо свои1хъ двeрій прох0да и3скaше. |
|
17
|
17
|
| Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було. | Сaми бо соб0ю стіх‡и премэнsємы, ћкоже въ гyслехъ глaсы сли1чіz и4мz премэнsютъ, всегдA хранsще звyкъ: є4же є4сть ви1дэти t зрaка бhвшихъ и3звёстнw. |
|
18
|
18
|
| Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю. | Земн†z бо въ вHднаz прелагaхусz, и3 пл†вающаz прехождaху на зeмлю. |
|
19
|
19
|
| Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити; | Џгнь возмогaше въ водЁ вhшше своеS си1лы, и3 водA ўгашaющую си1лу забы2. |
|
20
|
20
|
| полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі. | Плaмень вопреки2 ўдоботлённыхъ жив0тныхъ не вреди2 пл0тей въ нeмъ ходsщихъ, нижE таsше ледови1дный ўдоботazй р0дъ слaдостныz пи1щи. |
|
21
|
21
|
| Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним. | По всемy бо, гDи, возвели1чилъ є3си2 лю1ди тво‰ и3 прослaвилъ є3си2, и3 не презрёлъ є3си2, во всsцэмъ врeмени и3 мёстэ предстоsй. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
