|
ўало'мъ рм~з
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
|
а^ллилђїа, а^гге'а, и^ ꙁаха'рїа рм~з”
|
(Аггея й Захарії.)
|
|
1
|
1
|
|
Похвали` і^ерsли'мъ г~а, хвали` б~а твоего сїѓ'не”
|
Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
|
|
2
|
2
|
|
ЈА/ко ё^крњпи` верея` вратъ твоиX, блsви сн~ы твоя в тебњ” ЈА/ко
|
Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
|
|
3
|
3
|
|
положи` предњлы твоа ми'р#, и тђ'ка пшени'чна насыща'а т^я”
|
Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
|
|
4
|
4
|
|
Посылааи` сло'во свое` земли`, до скорости тече'тъ сло'во е^го”
|
Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
|
|
5
|
5
|
|
даю'щаго снњгъ свой ја%ко во'лнђ, м#глђ` ја%ко пе'пелᲆ посыпа'ющаго”
|
Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
|
|
6
|
6
|
|
Мета'ющаго го'лоᲄь свой ја%ко хлњбы, проти'вђ лицђ мра'за е^го кт^о постои'тъ;
|
Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
|
|
7
|
7
|
|
послеᲄъ сло'во свое`, и^ і^стаетᲆ я&” д#хне'тъ дх~ь е^го, и^ потекђтъ во'ды”
|
Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
|
|
8
|
8
|
|
Възвњщааи` слово свое і^а'ковђ, ѓ^правда'нїа и^ сђдбы своя і^ил~еви”
|
Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
|
|
9
|
9
|
|
Не сътвори` та'ко вся'комђ ја%зы'кђ, и^ сђдбы` своа не сказа` и^мᲆ”
|
Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слvа
|
Слава…
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.