|
ўало'мъ м~а
|
Псалом 41
|
|
1
|
1
|
|
в конеw, ра'ꙁђм# сн~в# коре'ѓ^в#, м~а.
|
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
|
|
2
|
2
|
|
Им#же ѓ%браꙁомъ жела'етъ е^ле'нь на и^сточникы водны'а, сі'це жела'етъ дш~а моя к тебњ бж~е”
|
Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
|
|
3
|
3
|
|
възжада дш~а моя к# б~ђ, крᲇпкомђ, живо'мђ” когда прїидђ, и^ ја^влюся лицђ бж~їю;
|
Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
|
|
4
|
4
|
|
быша сле'зы моя мнњ хлњбъ дн~ь и^ ноu, внегда гл~ати м^и на вся'къ дн~ь, гдњ е^сть б~ъ твой;
|
Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
|
|
5
|
5
|
|
Сїа помянђхъ, и^ и^ꙁлїахъ на' мя дш~ђ мою, ја%ко проидђ` в мњсто кро'ва ди'вна, да'же до до'мђ бж~їа, въ гласњ ра'дованїа, и^ и^сповњданїа шђма праꙁнDђющаго”
|
Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
|
|
6
|
6
|
|
в#скђ'ю приско'рбна е^си дш~е моя, и^ в#скђю съмђща'еши мя; ё^пова'й на' б~а, ја%ко и^сповњмся е^мђ, сп~се'нїе лицђ мое^мђ и^ б~ъ мои”
|
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
|
|
7
|
7
|
|
къ мнњ дш~а моя смђтися, сего ради помянђхъ т^я эT ꙁемля и^ѓ^рда'нскы і^ е^рмонїимскы, эT горы ма'лы”
|
Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
|
|
8
|
8
|
|
безнDа бе'ꙁднђ приꙁываеT, въ гласњ хля'бїи твои^х#” вс^я высоты` твоя` и^ волны` твоа по мнњ преидо'ша”
|
Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
|
|
9
|
9
|
|
в дн~ь заповњсть г~ь млsть свою, и^ но'щїю пњснь е^го эT мене” мл~тва б~ђ живота` мое^го,
|
Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
|
|
10
|
10
|
|
рекђ` б~ђ, ꙁастђ'пникъ мой е^си” Почто` мя ꙁабы`, и^ в#скђ'ю сњтђа хождђ внегда стђжа'етъ ми врагъ;
|
Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
|
|
11
|
11
|
|
Внегда съкрђшахђся косᲄи моя, понашахђ ми враѕи мои`” в#негда гл~ати и^мъ мн^њ на всяk дн~ь, гд^њ е^сть б~ъ ᲄвой;
|
Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
|
|
12
|
12
|
|
Вскђю прискорбна е^си дш~е моя`, и^ в#скђю смђща'еши мя`; ё^повай на' б~а, ја%ко и^сповᲇмся` е^мђ. сп~се'нїе лицђ моемђ, и^ б~ъ мой”
|
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.