|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат | |
|
2
|
|
| церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас: | |
|
3
|
|
| благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. | |
|
4
|
|
| Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі, | |
|
5
|
|
| бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — | |
|
6
|
|
| тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — | |
|
7
|
|
| так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, | |
|
8
|
|
| Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа. | |
|
9
|
|
| Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим. | |
|
10
|
|
| Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці. | |
|
11
|
|
| Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. | |
|
12
|
|
| Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів. | |
|
13
|
|
| Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися? | |
|
14
|
|
| Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая, | |
|
15
|
|
| щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я. | |
|
16
|
|
| Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю. | |
|
17
|
|
| Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового. | |
|
18
|
|
| Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. | |
|
19
|
|
| Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину». | |
|
20
|
|
| Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство? | |
|
21
|
|
| Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих. | |
|
22
|
|
| Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости; | |
|
23
|
|
| а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство, | |
|
24
|
|
| для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість; | |
|
25
|
|
| бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського. | |
|
26
|
|
| Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; | |
|
27
|
|
| але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; | |
|
28
|
|
| і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — | |
|
29
|
|
| щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом. | |
|
30
|
|
| Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням, | |
|
31
|
|
| щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом». |
