Глава 11
1
О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безумства! Але ви і поблажливі до мене.
2
Бо я турбуюся про вас ревністю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дівою.
3
Але боюсь, щоб, як змій хитрістю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились, ухилившись від простоти у Христі.
4
Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, Якого ми не проповідували, або коли б ви одержали іншого Духа, Якого не одержали, або інше благовістя, якого не приймали, — то ви були б дуже поблажливі до цього.
5
Але я думаю, що я ні в чому не менший від великих апостолів:
6
хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. Втім, ми у всьому цілком відомі вам.
7
Чи згрішив я тим, що принижував себе, щоб піднести вас; бо безвідплатно проповідував вам Євангеліє Боже?
8
Від інших церков я одержував плату для служіння вам; а перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікому не докучав,
9
бо нестаток мій поповнили браття, що прийшли з Македонії; та й у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем.
10
По істині Христовій, що в мені, скажу, що ця похвала не відбереться від мене в країнах Ахайї.
11
Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але так роблю і так робитиму,
12
щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як і ми.
13
Бо такі лжеапостоли — лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових.
14
І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла,
15
а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх.
16
Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то прийміть мене хоч як нерозумного, щоб і мені скільки-небудь похвалитися.
17
А що кажу, то кажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу.
18
Як багато хто хвалиться за плоттю, то і я буду хвалитися.
19
Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних:
20
ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя.
21
Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смію і я.
22
Вони євреї? І я. Ізраїльтяни? І я. Сíм’я Авраамове? І я.
23
Христові служителі? У нерозумі говорю — я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у в’язницях і багаторазово при смерті.
24
Від юдеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного;
25
три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я у безодні морській;
26
багато разів був я у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами,
27
в труді й у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі.
28
Крім зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всі церкви.
29
Хто знемагає, з ким і я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би?
30
Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю.
31
Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенний повік, знає, що я кажу правду.
32
У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.
