Глава 10
1
Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер.
2
І перекинули всі ми світильники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня.
3
Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле.
4
І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру.
5
Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав:
6
о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами —
7
що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко?
8
І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого?
9
Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній;
10
бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення.
11
Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила таку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного?
12
Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу землі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях;
13
а земля — за властивістю землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»:
14
і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її.
15
Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе.
16
Бо якщо ти визнаєш праведним визначення Боже, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена.
17
Отже, повернися у місто до чоловіка твого.
18
Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру.
19
Продовжуючи говорити з нею, я сказав:
20
не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима.
21
Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вівтар наш скинутий, храм наш зруйнований,
22
псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого погасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьблене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники наші захоплені, отроки наші загинули, юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли;
23
і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших.
24
Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів.
25
При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло лице і погляд її, і ось, вигляд зробився блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це було.
26
І ось, вона несподівано випустила настільки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля.
27
І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося місто, і місце його позначалося на великих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав:
28
де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої несамовитости розуму, в якому мета мого прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу.
29
Коли я говорив це, він прийшов до мене;
30
і побачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непритомному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені:
31
що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся?
32
Від того, — відповів я йому, — що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще бачу те, про що не можу розповісти.
33
А він сказав мені: стій мужньо, і я поясню тобі.
34
Говори мені, господарю мій, — сказав я, — тільки не залишай мене, щоб я не помер марно;
35
бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю.
36
Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні?
37
Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи мені, сказав він:
38
слухай мене, і я навчу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць.
39
Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і сильно засмучуєшся за Сион.
40
Таке значення видіння, яке перед цим явилося тобі:
41
жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати,
42
яка потім стала невидимою, але явилося тобі місто, що будується,
43
і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає:
44
жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується,
45
що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж тридцяти років у Сионі ще не приносилася жертва.
46
Після закінчення тридцяти років неплідна народила сина: це було тоді, коли Соломон збудував місто і приніс жертви.
47
А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі.
48
А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима.
49
І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це.
50
Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його.
51
Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому.
52
Я знав, що Всевишній покаже тобі це;
53
для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому.
54
Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало показуватися місто Всевишнього.
55
Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої.
56
Після того почуєш, скільки можуть чути вуха твої.
57
Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто.
58
На завтрашню ніч залишайся тут,
59
і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні.
60
І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені.
