Глава 7
1
Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі,
2
і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі.
3
Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним;
4
але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік.
5
Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти?
6
Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами;
7
але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода.
8
Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини.
9
Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху?
10
Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля.
11
Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено.
12
І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці.
13
А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя.
14
Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване.
15
Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний?
16
Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому?
17
Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть.
18
Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого.
19
І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього.
20
Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий.
21
Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані.
22
А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний.
23
Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його,
24
знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його.
25
І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне.
26
Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею.
27
І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої.
28
Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років.
29
А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання.
30
І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.
31
Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений.
32
І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі.
33
Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння.
34
Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться.
35
Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда.
36
Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі;
37
Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;
38
Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення;
39
Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив;
40
Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох.
41
Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині?
42
Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних.
43
День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління,
44
припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина.
45
Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг.
46
Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив.
47
Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання?
48
О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося.
49
Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла?
50
Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними.
51
Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле;
52
уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими.
53
Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення;
54
але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних.
55
Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму.
56
Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати.
57
Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина,
58
щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю.
59
Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити».
60
Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них,
61
що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння.
62
Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ,
63
і милує тих, які проводять життя у законі Його.
64
Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння.
65
Він щедрий, бо готовий давати за потребою,
66
і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити.
67
Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому.
68
Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей.
69
Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів,
70
можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.
