Глава 3
1
У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє,
2
бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні.
3
І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього,
4
і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху,
5
і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою,
6
і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди;
7
Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа.
8
Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої.
9
З часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх,
10
і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп.
11
Одного з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні.
12
Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні,
13
коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам,
14
і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою,
15
і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава;
16
Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно.
17
Коли Ти вивів з Єгипту сíм’я його і привів до гори Синайської,
18
тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття.
19
І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля,
20
але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід.
21
Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли.
22
Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося лихе.
23
Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид;
24
повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви.
25
Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто,
26
в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве.
27
І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх.
28
Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом?
29
Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє,
30
бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення.
31
Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион?
32
Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків?
33
Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої.
34
Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля.
35
Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої?
36
Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.
