1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої, | Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: вни́ди къ фараѡ́нꙋ: а҆́зъ бо ѡ҆жесточи́хъ се́рдце є҆гѡ̀ и҆ рабѡ́въ є҆гѡ̀, да и҆ є҆щѐ прїи́дꙋтъ зна́мєнїѧ сїѧ̑ на ни́хъ: |
|
2
|
2
|
| і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь. | ꙗ҆́кѡ да повѣ́сте во оу҆шеса̀ ча̑дъ ва́шихъ и҆ ча́дѡмъ ча̑дъ ва́шихъ, є҆ли́кѡ нарꙋга́хсѧ є҆гѵ́птѧнѡмъ, и҆ зна́мєнїѧ моѧ̑, ꙗ҆̀же сотвори́хъ въ ни́хъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
3
|
3
|
| Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; | Вни́де же мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ пред̾ фараѡ́на и҆ рѣ́ста є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆вре́йскїй: доко́лѣ не хо́щеши оу҆срами́тисѧ менє̀; ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да послꙋ́жатъ мѝ: |
|
4
|
4
|
| а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область: | а҆́ще же не хо́щеши ты̀ ѿпꙋсти́ти лю́ди моѧ̑, сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ въ се́й ча́съ заꙋ́тра прꙋ́ги мнѡ́ги на всѧ̑ предѣ́лы твоѧ̑, |
|
5
|
5
|
| вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уціліло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі, | и҆ покры́ютъ лицѐ землѝ, и҆ не возмо́жеши ви́дѣти землѝ, и҆ поѧдѧ́тъ ве́сь ѡ҆ста́нокъ землѝ ѡ҆ста́вшїйсѧ, є҆го́же ѡ҆ста́ви ва́мъ гра́дъ, и҆ и҆з̾ѧдѧ́тъ всѧ́ко дре́во растꙋ́щее ва́мъ на землѝ: |
|
6
|
6
|
| і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона. | и҆ напо́лнѧтсѧ до́мове твоѝ и҆ до́мове рабѡ́въ твои́хъ, и҆ всѝ до́мове по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆̀хже никогда́же ви́дѣша ѻ҆тцы̀ твоѝ, ни пра́дѣды и҆́хъ, ѿ негѡ́же днѐ бы́ша на землѝ, да́же до днѐ сегѡ̀. И҆ оу҆клони́всѧ мѡѷсе́й, и҆зы́де ѿ фараѡ́на. |
|
7
|
7
|
| Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине? | Реко́ша же рабѝ фараѡ́нѡвы къ немꙋ̀: доко́лѣ на́мъ сїѧ̀ бꙋ́детъ мꙋ́ка; ѿпꙋстѝ лю́ди, да послꙋ́жатъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀: и҆лѝ ви́дѣти хо́щеши, ꙗ҆́кѡ поги́бнетъ є҆гѵ́петъ; |
|
8
|
8
|
| І повернули Мойсея й Аарона до фараона, і [фараон] сказав їм: підіть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде? | И҆ возврати́ша мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на пред̾ фараѡ́на, и҆ речѐ и҆̀мъ фараѡ́нъ: и҆ди́те и҆ послꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ: кто́ же и҆ кто́ сꙋть и҆дꙋ́щїи; |
|
9
|
9
|
| І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому]. | И҆ речѐ мѡѷсе́й: съ ю҆́нотами на́шими и҆ съ ста̑рцы по́йдемъ, съ сынмѝ и҆ дще́рьми, и҆ со ѻ҆вца́ми и҆ вола́ми на́шими: бꙋ́детъ бо пра́здникъ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ. |
|
10
|
10
|
| [Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з дітьми? бачите, у вас недобрий намір! | И҆ речѐ и҆̀мъ фараѡ́нъ: да бꙋ́детъ та́кѡ, гдⷭ҇ь съ ва́ми: ꙗ҆́коже ѿпꙋща́ю ва́съ, є҆да̀ и҆ стѧжа́нїе ва́ше; ви́дите, ꙗ҆́кѡ лꙋка́вство ѡ҆брѣта́етсѧ въ ва́съ: |
|
11
|
11
|
| ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона. | не та́кѡ: но да и҆́дꙋтъ мꙋ́жїе и҆ да послꙋ́жатъ бг҃ꙋ: сегѡ́ бо са́ми про́сите. И҆ и҆згна́ша и҆̀хъ ѿ лица̀ фараѡ́нова. |
|
12
|
12
|
| Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду. | Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю, и҆ да взы́дꙋтъ прꙋ́зи на зе́млю є҆гѵ́петскꙋю, и҆ снѣдѧ́тъ всю̀ травꙋ̀ земнꙋ́ю и҆ ве́сь пло́дъ древе́сный, є҆го́же ѡ҆ста́ви гра́дъ. |
|
13
|
13
|
| І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану. | И҆ воздви́же мѡѷсе́й же́злъ на не́бо, гдⷭ҇ь же наведѐ вѣ́тръ ю҆́жный на зе́млю во ве́сь то́й де́нь и҆ во всю̀ но́щь: оу҆́тро бы́сть, и҆ вѣ́тръ ю҆́жный взѧ̀ прꙋ́ги, |
|
14
|
14
|
| І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої; | и҆ наведѐ ѧ҆̀ на всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю: и҆ нападо́ша на всѧ̑ предѣ́лы є҆гѵ́пєтскїѧ мно́зи ѕѣлѡ̀: пре́жде си́хъ не бы́ша сицеві́и прꙋ́зи, и҆ по си́хъ не бꙋ́дꙋтъ та́кѡ, |
|
15
|
15
|
| вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській. | и҆ покры́ша лицѐ земно́е, и҆ и҆стлѣ̀ землѧ̀: и҆ снѣдо́ша всю̀ травꙋ̀ земнꙋ́ю и҆ ве́сь пло́дъ древе́сный, и҆́же ѡ҆ста́сѧ ѿ гра́да: не ѡ҆ста́сѧ зеле́но ничто́же на дре́вѣхъ и҆ во все́й травѣ̀ по́льнѣй, по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй. |
|
16
|
16
|
| Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами; | Потща́сѧ же фараѡ́нъ призва́ти мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́лѧ: согрѣши́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ и҆ къ ва́мъ: |
|
17
|
17
|
| тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть. | прости́те оу҆̀бо мо́й грѣ́хъ є҆щѐ нн҃ѣ и҆ помоли́тесѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, да ѿи́метъ ѿ менє̀ сме́рть сїю̀. |
|
18
|
18
|
| [Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу. | И҆зы́де же мѡѷсе́й ѿ фараѡ́на и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ: |
|
19
|
19
|
| І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській. | и҆ премѣнѝ гдⷭ҇ь ѿ мо́рѧ вѣ́тръ вели́къ и҆ взѧ̀ прꙋ́ги, и҆ вве́рже и҆̀хъ въ мо́ре чермно́е: и҆ не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́нъ прꙋ́гъ на все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй. |
|
20
|
20
|
| Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих. | И҆ ѡ҆жесточѝ гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́ново, и҆ не ѿпꙋстѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
21
|
21
|
| І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде темрява на землі Єгипетській, відчутна пітьма. | Рече́ же гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на не́бо, и҆ да бꙋ́детъ тма̀ по землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѡ҆сѧза́емаѧ тма̀. |
|
22
|
22
|
| Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні; | Простре́ же мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ свою̀ на не́бо, и҆ бы́сть тма̀, мра́къ, бꙋ́рѧ по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй трѝ дни̑: |
|
23
|
23
|
| не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх. | и҆ не ви́дѣ никто́же бра́та своегѡ̀ трѝ дни̑, и҆ не воста̀ никто́же ѿ ѻ҆дра̀ своегѡ̀ трѝ дни̑, всѣ̑мъ же сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ бѧ́ше свѣ́тъ во всѣ́хъ (жили́щахъ), въ ни́хже пребыва́хꙋ. |
|
24
|
24
|
| Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами. | И҆ призва̀ фараѡ́нъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́лѧ: и҆ди́те, послꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ: то́кмѡ ѻ҆́вцы и҆ волы̀ ѡ҆ста́вите: стѧжа́нїе же ва́ше да и҆́детъ съ ва́ми. |
|
25
|
25
|
| Але Мойсей сказав: [ні,] дай також у руки наші жертви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому; | И҆ речѐ мѡѷсе́й: нѝ: но и҆ ты̀ на́мъ да́си всесожжє́нїѧ и҆ жє́ртвы, ꙗ҆̀же сотвори́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ: |
|
26
|
26
|
| нехай підуть і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву Господу [Богу нашому]. | и҆ ско́тъ на́шъ по́йдетъ съ на́ми, не ѡ҆ста́вимъ и҆ копы́та: ѿ ни́хъ бо во́змемъ на слꙋ́жбꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ: мы́ же не вѣ́мы, чи́мъ послꙋ́жимъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, до́ндеже до́йдемъ та́мѡ. |
|
27
|
27
|
| І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх. | Ѡ҆жесточи́ же гдⷭ҇ь се́рдце фараѡ́ново, и҆ не восхотѣ̀ ѿпꙋсти́ти и҆̀хъ: |
|
28
|
28
|
| І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш. | и҆ речѐ є҆мꙋ̀ фараѡ́нъ: ѿидѝ ѿ менє̀, внемлѝ себѣ̀ ктомꙋ̀, да не приложи́ши ви́дѣти лица̀ моегѡ̀: въ ѻ҆́ньже бо де́нь а҆́ще ꙗ҆ви́шисѧ мнѣ̀, оу҆́мреши. |
|
29
|
29
|
| І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого. | Рече́ же мѡѷсе́й: ꙗ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, ктомꙋ̀ не ꙗ҆влю́сѧ пред̾ лице́мъ твои́мъ. |
