Завантаження...
Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава 2
Глава́ в҃
1
1
Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені. Бѧ́ше же нѣ́кто ѿ пле́мене леѵі́ина, и҆́же поѧ̀ ѿ дще́рей леѵі́иныхъ, и҆ и҆мѧ́ше ю҆̀:
2
2
Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці; и҆ зача̀ во чре́вѣ и҆ родѝ мꙋ́жескїй по́лъ. Ви́дѣвше же є҆го̀ лѣ́па, кры́ша є҆го̀ трѝ мцⷭ҇ы:
3
3
але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, поставила в очереті біля берега ріки, и҆ поне́же не можа́хꙋ є҆го̀ ктомꙋ̀ кры́ти, взѧ̀ є҆мꙋ̀ ма́ти є҆гѡ̀ ковче́жецъ си́товый и҆ пома́за и҆̀ кле́емъ и҆ смоло́ю, и҆ вложѝ ѻ҆троча̀ въ него̀, и҆ положѝ є҆го̀ въ лꙋчи́цѣ при рѣцѣ̀:
4
4
а сестра його стала здаля спостерігати, що з ним буде. и҆ наблюда́ше сестра̀ є҆гѡ̀ и҆здале́ча, да оу҆вѣ́даетъ, что̀ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀.
5
5
І вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його. Сни́де же дще́рь фараѡ́нова и҆змы́тисѧ на рѣкꙋ̀, и҆ рабы̑ни є҆ѧ̀ прохожда́хꙋ при рѣцѣ̀. И҆ ви́дѣвши ковче́жецъ въ лꙋчи́цѣ, посла́вши рабы́ню, взѧ̀ и҆̀.
6
6
Відкрила і побачила немовля; і ось, немовля плаче [у кошику]; і зглянулася на нього [дочка фараонова] і сказала: це з єврейських дітей. Ѿве́рзши же, ви́дитъ ѻ҆троча̀ пла́чꙋщеесѧ въ ковче́жцѣ, и҆ пощадѣ̀ є҆̀ дще́рь фараѡ́нѧ, и҆ речѐ: ѿ дѣте́й є҆вре́йскихъ сїѐ.
7
7
І сказала сестра його дочці фараоновій: чи не сходити мені і чи не покликати до тебе годувальницю з євреянок, щоб вона вигодувала тобі немовля? И҆ речѐ сестра̀ є҆гѡ̀ дще́ри фараѡ́новѣ: хо́щеши ли, призовꙋ́ ти женꙋ̀ корми́лицꙋ ѿ є҆врє́й, и҆ воздои́тъ тѝ ѻ҆троча̀;
8
8
Дочка фараонова сказала їй: сходи. Дівчина пішла і покликала матір немовляти. И҆ речѐ є҆́й дще́рь фараѡ́нова: и҆дѝ. Ше́дши же ѻ҆трокови́ца, призва̀ ма́терь ѻ҆троча́те.
9
9
Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його. Рече́ же къ не́й дще́рь фараѡ́нова: соблюди́ ми ѻ҆троча̀ сїѐ и҆ воздо́й мѝ є҆̀: а҆́зъ же да́мъ тѝ мздꙋ̀. Взѧ́ же ѻ҆троча̀ жена̀ и҆ доѧ́ше є҆̀.
10
10
І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його. Возмꙋжа́вшꙋ же ѻ҆троча́ти, введѐ є҆̀ ко дще́ри фараѡ́новѣ, и҆ бы́сть є҆́й въ сы́на, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й, глаго́лющи: ѿ воды̀ взѧ́хъ є҆го̀.
11
11
Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих]. Бы́сть же во дни̑ мнѡ́гїѧ ѡ҆́ны, вели́къ бы́въ мѡѷсе́й, и҆зы́де къ бра́тїѧмъ свои̑мъ, сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. Разꙋмѣ́въ же болѣ́знь и҆́хъ, ви́дѣ человѣ́ка є҆гѵ́птѧнина бїю́ща нѣ́коего є҆вре́анина ѿ бра́тїи є҆гѡ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
12
12
Подивившись туди й сюди і побачивши, що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску. Ѡ҆бозрѣ́всѧ же сѣ́мѡ и҆ ѻ҆ва́мѡ, ни кого́же ви́дѣ: и҆ порази́въ є҆гѵ́птѧнина, скры̀ є҆го̀ въ песцѣ̀.
13
13
І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, хто кривдив: навіщо ти б’єш ближнього твого? И҆зше́дъ же во вторы́й де́нь, ви́дѣ два̀ мꙋ̑жа є҆врє́анина бїю̑щасѧ и҆ глаго́ла ѡ҆би́дѧщемꙋ: чесѡ̀ ра́ди ты̀ бїе́ши и҆́скреннѧго;
14
14
А той сказав: хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізналися про цю справу. Ѻ҆́нъ же речѐ: кто́ тѧ поста́ви кнѧ́зѧ и҆ сꙋдїю̀ над̾ на́ми; є҆да̀ оу҆би́ти мѧ̀ ты̀ хо́щеши, и҆́мже ѡ҆́бразомъ оу҆би́лъ є҆сѝ вчера̀ є҆гѵ́птѧнина; Оу҆боѧ́сѧ же мѡѷсе́й и҆ речѐ: а҆́ще си́це ꙗ҆вле́нъ бы́сть глаго́лъ се́й;
15
15
І почув фараон про цю справу і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від фараона й зупинився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя. Оу҆слы́ша же фараѡ́нъ глаго́лъ се́й и҆ и҆ска́ше оу҆би́ти мѡѷсе́а. Ѿи́де же мѡѷсе́й ѿ лица̀ фараѡ́нова и҆ всели́сѧ въ землѝ мадїа́мстѣй: прише́дъ же въ зе́млю мадїа́мскꙋю сѣ́де при кла́дѧзѣ.
16
16
У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора]. Свѧще́нникꙋ же мадїа́мскомꙋ бѣ́ша се́дмь дще́рей, пасꙋ́щихъ ѻ҆́вцы ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆оѳо́ра: прише́дшѧ же че́рпахꙋ, до́ндеже напо́лниша кѡры́та, напои́ти ѻ҆́вцы ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆оѳо́ра.
17
17
І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх. Прише́дше же па́стырїе и҆згна́ша ѧ҆̀. Воста́въ же мѡѷсе́й и҆зба́ви и҆̀хъ, и҆ налїѧ̀ и҆̀мъ и҆ напоѝ ѻ҆́вцы и҆́хъ.
18
18
І прийшли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав [їм]: чому ви так скоро прийшли сьогодні? Прїидо́ша же къ рагꙋи́лꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀. Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: что̀ ꙗ҆́кѡ оу҆скори́сте прїитѝ дне́сь;
19
19
Вони сказали: якийсь єгиптянин захистив нас від пастухів і навіть начерпав нам води і напоїв овець [наших]. Ѻ҆́ныѧ же реко́ша: человѣ́къ є҆гѵ́птѧнинъ и҆зба́ви на́съ ѿ па́стырей, и҆ наче́рпа на́мъ и҆ напоѝ ѻ҆́вцы на́шѧ.
20
20
Він сказав дочкам своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб. Ѻ҆́нъ же речѐ дще́ремъ свои̑мъ: и҆ гдѣ́ є҆сть; и҆ вскꙋ́ю си́це ѡ҆ста́висте человѣ́ка; призови́те оу҆̀бо є҆го̀, да ꙗ҆́стъ хлѣ́бъ.
21
21
Мойсеєві сподобалося жити у цього чоловіка; і він видав за Мойсея дочку свою Сепфору. Всели́сѧ же мѡѷсе́й оу҆ человѣ́ка: и҆ дадѐ сепфѡ́рꙋ дще́рь свою̀ мѡѷсе́ю въ женꙋ̀.
22
22
Вона [зачала і] народила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, говорив він, я став пришельцем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.] Во чре́вѣ же заче́нши жена̀ родѝ сы́на, и҆ наречѐ мѡѷсе́й и҆́мѧ є҆мꙋ̀ гирса́мъ, глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ пришле́цъ є҆́смь въ землѝ чꙋжде́й. Є҆ще́ же заче́нши родѝ сы́на втора́го, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ є҆лїезе́ръ, глаго́лѧ: бг҃ъ бо ѻ҆тца̀ моегѡ̀ помо́щникъ мо́й и҆ и҆зба́ви мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ фараѡ́новы.
23
23
Минув довгий час, помер цар Єгипетський. І стогнали сини Ізраїлеві від роботи і волали, і волання їхнє від роботи дійшло до Бога. По дне́хъ же мно́гихъ тѣ́хъ, оу҆́мре ца́рь є҆гѵ́петскїй, и҆ возстена́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѿ дѣ́лъ и҆ возопи́ша, и҆ взы́де во́пль и҆́хъ къ бг҃ꙋ ѿ дѣ́лъ.
24
24
І почув Бог стогін їх, і згадав Бог завіт Свій з Авраамом, Ісааком і Яковом. И҆ оу҆слы́ша бг҃ъ стена́нїе и҆́хъ: и҆ помѧнꙋ̀ бг҃ъ завѣ́тъ сво́й и҆́же ко а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ,
25
25
І побачив Бог синів Ізраїлевих, і споглянув на них Бог. и҆ призрѣ̀ бг҃ъ на сы́ны і҆и҃лєвы, и҆ позна́нъ бы́сть и҆́ми.

Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.